Консенсус-аналіз (за 28 листопада – 4 грудня 2022 року)

Кремль гостро потребує військових перемог будь-якого рівня для підтримки війни російським суспільством.

У зв'язку з цим навіть невеликий тактичний успіх нині подається російськими медіа як велика військова перемога і провісник майбутніх великих проривів. Таке акцентування на найменшому поступі російських військ зумовлюється кількома обставинами. Перша це часовий чинник – кінець року, як час підбиття підсумків. З двома великими оперативними поразками – Харківській та Херсонській – армія РФ має закінчити цей рік хоча б з успіхами на Донбасі, яких також не було вже з середини літа. Другою обставиною є дедалі більша кількість загиблих і поранених російських військових під час бойових дій і дедалі ширший перехід реальності «СВО» з телевізійної картинки у повсякденність російських сімей. Нарешті, третім важливим чинником є критична необхідність Кремля у кореляції у суспільній свідомості проведення часткової мобілізації та успіхів на фронті як її прямого наслідку.

Тим більше, що мобілізація продовжується і тепер є не лише «частковою», а й «перманентною». Офіційна влада та ЗМІ не роблять акцентів на її тривалому характері, натомість більш широко і позитивно висвітлюючи формування добровольчих підрозділів для відправки на фронт. Однак масовий характер мобілізації диктує постійну присутність цієї теми у федеральних та регіональних медіа: як і раніше, в опосередкованому вигляді, як повідомлення про надзвичайні події з мобілізованими. Це також зумовлює постійне зниження частки вмотивованих серед мобілізованих, оскільки такі люди або вже раніше добровільно доєдналися до збройних сил, або зробили це в середині і наприкінці осені з початком мобілізаційних заходів. Очевидно, враховуючи зниження мотивації, а також готуючись до потенційної загальної мобілізації, російські силові відомства вже зараз готують всеросійську базу обліку та контролю усіх військовозобов'язаних громадян.

На тлі гострої потреби в успіхах на фронті, у внутрішньоросійському дискурсі фундаментальне місце зайняла приватна військова компанія «Вагнер». Ця ПВК представляється як локомотив останніх локальних військових успіхів на Донбасі і перехоплює таким чином громадську увагу та заслуги у російських збройних сил. Про це також свідчить набагато більша представленість у мас медіа власника ПВК «Вагнер» у порівнянні з абсолютною більшістю вищих державних осіб і навіть керівників «СВО». Це також свідчить про кризу державного і військового управління, що намітилася в РФ: коли приватна військова структура підміняє собою регулярні збройні сили, а її власник має більшу громадську і політичну вагу, ніж міністр оборони.