Афгано-Іранський конфлікт послаблює Росію

Суперечності між іранськими муллами і урядом талібів мають системний характер, а тому будуть регулярно загострюватись. Правлячі режими у Тегерані й Кабулі розташовуються у політичній площині значно далі один від одного ніж це зафіксовано географічно. Таліби це, здебільшого суніти, а сучасний Іран є центром світового шиїзму. Як наслідок, іранська влада дотепер не визнає тимчасового уряду Афганістану, що сформований талібами і наполягає на інтегруванні до нього шиїтських спільнот країни. Крім того, в традиції Ісламської Республіки – афганська культура і державність сприймається у вигляді “молодшого брата”, як колишній уламок Перської імперії. Саме тому, ні в часи уряду Хаміда Карзая, ні в теперішніх умовах, питання розподілу прісної води з річки Гільменд не знаходить остаточного вирішення. Іранці апелюють до порушення договору від 1973 року, а тим часом, афганці будують додаткові, перекриваючі дамби, змінюють русло річки і вже нарахували Тегерану недоплату за усі попередні роки у розмірі – 75 млрд.дол. Кремль з острахом спостерігає за військовим зіткненням у прикордонній зоні двох країн, розуміючи власну вразливість на Близькому Сході в сучасних обставинах. Формально, росіянам вдалося геополітично зблизитись із Іраном та Афганістаном і в Москві обидва режими називають своїми союзниками. Між тим, на практиці, іранські шиїти бачать у росіянах загрозу відродження свого “імперського проекта”, афганські ж суніти – сприймають кремлівську владу, як продовження радянської “шураві” і мають не закриті рахунки з часів радянсько-афганської війни. Наявні відео-кадри із зони зіткнення прикордонників Ірану та Афганістану (провінція Німроз), вказують на активне використання афганцями залишеної американської зброї і військового обладнання. Це, в свою чергу, означає готовність армії талібів до ефективних збройних рейдів на суміжні з країною території, в т.ч. на територію РФ. Наслідки афгано-іранського конфлікту можуть означати для Росії зменшення постачання озброєння з ІРІ, а також необхідність збільшення власного військового угруповання на кордонах з ІЕА. Чим гострішими будуть розбіжності двох ісламських держав, тим швидше їх негативні наслідки відчує Москва. Наявність великої кількості слабокерованих угруповань на території Афганістану лише прискорює ймовірність їхніх прикордонних зіткнень по всьому периметру країни. Саме це вже відбувається протягом року на кордонах із Пакистаном та Іраном. Очевидно, що для путінського режиму сьогодні будь-яка нестабільність на східних кордонах, це різка просадка військових можливостей на кордонах західних і наближення краху авторитарної влади в РФ.