МЕРКАНТИЛЬНИЙ НЕЙТРАЛІТЕТ ІНДІЇ

Російсько-індійські відносини вибудовуються у пострадянській інерції. Офіційний Делі, бажаючи зберегти свою міжнародну «стратегічну автономність», продовжує підтримувати відносини з Москвою. Найглибшою сферою співробітництва залишається взаємодія з Росією по лінії ВПК, що збереглася ще з часів СРСР. Хоча частка спільних оборонно-промислових проектів та постачання зброї з РФ знизилася з майже 80% у 90-х, до 38%; все ж таки обсяги співпраці залишаються суттєвими. Індійський уряд частково продовжує лінію «неприєднання», яка виходить із бажання балансувати між великими геополітичними центрами із вигодою для себе. Також Індія перебуває в хибній парадигмі боротьби з країнами сучасного колоніалізму, до яких Росію не відносить.

Індія побоюється китайської гегемонії у регіоні та шукає такі противаги, які б не загострювали протистояння в Азії. По суті, саме індійський та китайський уряди захистили Москву від повної міжнародної ізоляції. Крім нарощування імпорту російських енергоносіїв, Нью-Делі користується моментом, щоб зайняти економічні ніші в самій Росії, що звільнилися після виходу західних компаній. Не менш важливим для індійської регіональної політики залишається стримування Пакистану та Афганістану. За словами Нарендра Моді, РФ залишається природним союзником Індії з цих питань.

Гра Нью-Делі на протиріччях великих геополітичних гравців на стадії гострого конфлікту – підвищує ризики для Індії. Приналежність Індії одночасно до таких різновекторних міжнародних альянсів як ШОС, БРІКС, QUAD – можуть спричинити втрату стратегічної підтримки Нью-Делі через невизначеність своєї міжнародної позиції. Досить складно зберігати баланс, перебуваючи одночасно у союзницьких відносинах із демократичними та автократичними режимами. Ще більш небезпечною є підтримка індусами країни-агресора, яка постійно шантажує світову спільноту ядерною зброєю.