27 Травня, 2025

Росія використовує звичні та перевірені підходи у спробах вплинути на виборчі процеси в інших країнах. Значні зусилля спрямовані на російськомовних виборців у цих країнах і на те, аби представити вибори там власним громадянам у світлі, необхідному для внутрішньополітичної стабільності в самій Російській Федерації.
Наше дослідження спрямоване на аналіз основних підходів російського інформаційного впливу, спрямованого проти державних інститутів і демократичних цінностей у пострадянських країнах, шляхом застосування передових методів моніторингу та аналізу ЗМІ.
На основі цього дослідження можна окреслити 13 основних ризиків або 13 “сірих носорогів” щодо гіпотетичних виборів в Україні. Цих “сірих носорогів” визначено на основі уроків нашого аналізу виборчих кампаній у Молдові та Грузії, а також власного досвіду політичних процесів в Україні з 2014 року та спроб Росії вплинути на них. Звісно, після оголошення виборів їх буде більше.

МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Під час виборчих кампаній 2024 року в Молдові та Грузії російська пропаганда, ЗМІ та соціальні мережі розгорнули масштабні інформаційні кампанії, націлені на проєвропейських кандидатів, демократичні інститути та виборців цих країн.

Наше дослідження покликане проаналізувати основні підходи російського інформаційного впливу, спрямованого проти державних інституцій та демократичних цінностей у пострадянських країнах, шляхом застосування передових методів моніторингу та аналізу ЗМІ.

Основні цілі дослідження включають:

Відстеження та аналіз ворожих наративів у цифрових та традиційних медіа.

Визначення скоординованих кампаній з дезінформації та їх цілей.

Визначення основних ризиків для України під час гіпотетичних виборів.

Розробка стратегічних підходів для пом’якшення впливу пропаганди.

Інструменти:

Osavul– інструмент моніторингу на основі штучного інтелекту для аналізу російських цифрових ЗМІ в реальному часі, включаючи соціальні та медіаплатформи.

War of Words – інструмент моніторингу на основі штучного інтелекту для аналізу російського теле- та відеоконтенту в реальному часі.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ

На основі моніторингу виборів 2024 року у Молдові та Грузії, можна стверджувати: Росія використовує загальні та апробовані підходи у своїх спробах вплинути на виборчі процеси в інших країнах. Значні зусилля зловмисних кампаній спрямовані на російськомовних виборців цих країн.

Аналіз втручання Росії у виборчі процеси Грузії та Молдови є релевантним для України через низку причин. Грузія та Молдова мають схожу з Україною історію євроінтеграційних спроб, як-то участь в ГУАМ та Східному Партнерстві, схожі пострадянські трансформаційні процеси інститутів та довгу історію намагань Росії впливати на їхню політику, в тому числі з використанням військових інструментів.

ЕКСПЛУАТАЦІЯ СТРАХУ ВІЙНИ

Експлуатація страху війни є одним з ключових та найбільш дієвих інструментів російської пропаганди та операцій впливу. Особливо, це стосується країн, які вже мали досвід російської воєнної агресії проти себе. Такими країнами є Грузія та Молдова, де війни з Російською Федерацією залишили глибокий слід у суспільній свідомості тамтешніх соціумів, формуючи страх перед повторною агресією.

МАНІПУЛЮВАННЯ ТЕМОЮ ЗАМОРОЖЕНИХ КОНФЛІКТІВ

Маніпулювання темою заморожених конфліктів та окупованими Росією територіями є наступним дієвим інструментом, пов’язаним з експлуатацією страху війни. Цей інструмент дуже активно використовувався Кремлем у передвиборчих кампаніях Грузії та Молдови. Зокрема, як новий casus belli з одного боку, а з іншого як манівець, який пропонують виборцям та політикам в якості можливої винагороди за правильне голосування чи геополітичний вектор.

ПОШИРЕННЯ ЄВРОСКЕПТИЦИЗМУ

Євроскептицизм є одним з найголовніших інструментів російської пропаганди поряд зі страхом війни та маніпулюванням темою окупованих територій. Російська пропаганда системно розповсюджує стратегічний наратив, що євроінтеграція не призводить до позитивних змін для грузинського та молдовського суспільств, а навпаки зумовлює погіршення економіки та відтік людей з цих країн. Відтак, окрім страху повторення війни російська пропаганда використовує існуючі економічні проблеми та пов’язує їх з європейським вектором країн та неефективністю реформ, які цей вектор вимагає.

Наратив про “колоніальний Захід” активно використовувався під час виборів в Молдові та Грузії. Згідно нього західні держави ставляться до цих країн та місцевого населення як до колоній і їх цікавлять лише ресурси та дешева робоча сила.

Натомість інший геополітичний вектор – який відкрито не називається проросійським, а радше “прагматичним” – представляється виборцям як такий, що зможе покращити їхнє фінансове становище через дешеві енергоносії для населення та бізнесу, більш відкриті ринки та схожість практик ведення справ.

Активну роль у просуванні євроскептицизму також грають наративи про примусове нав’язування Заходом “ЛГБТ-ідеології” та маніпулювання питанням втягування в неї дітей. Російська пропаганда зображує західну культурну експансію як загрозу національній ідентичності, акцентуючи увагу на необхідності захисту традиційних цінностей, таких як сім’я, релігія та національна єдність, від “підривних” впливів Заходу.

Росія спрямовує великі зусилля на підрив інституту виборів та віри у демократичні процедури: формування недовіри до процесу волевиявлення є одним з ключових елементів євроскептицизму.

АТАКУВАННЯ КОНКРЕТНИХ ПОЛІТИКІВ

Атакування конкретних політиків системно використовувалося російською пропагандою для впливу на вибори у Молдові та Грузії. Російський підхід передбачає не лише просування своїх наративів, але й намагання підвищити шанси одних політиків та політичних сил та різко зменшити можливості бути обраними інших. Наприклад, у Молдові завданням інформаційної кампанії російської пропаганди було не просування альтернативних кандидатів, а мінусування рейтингу проєвропейської учасниці перегонів – Майї Санду.

У Грузії проходили парламентські вибори у 2024 році. Тим не менш, російські пропагандисти активізували кампанію проти проєвропейської президентки Саломе Зурабішвілі.

З огляду на вивчені уроки втручання РФ у вибори в Молдові та Грузії у 2024 році, можна говорити про найбільш вірогідні підходи до впливу на українські вибори, коли вони будуть оголошені:

ПРОСУВАННЯ ЄВРОСКЕПТИЦИЗМУ В УКРАЇНІ

З очевидних причин, під час виборчої кампанії жоден з українських політиків не буде прямо висловлювати наративи про необхідність тісних зв’язків з Росією. Замість цього всі зусилля російської пропаганди та операцій впливу з самого початку виборчої кампанії будуть спрямовані на просування євроскептицизму, як стратегічного наративу. Відповідно вони будуть просувати євроскептиків, яких також не будуть називати саме так, а скоріше за все їх робоча назва буде “прагматики”.

Найпоширеніші наративи, частково засновані на реальних почуттях, яких можна очікувати, це: “Захід покинув нас”, “Ми віддали третій за розміром ядерний арсенал в світі, а натомість просили лише гарантії нашої територіальної цілісності – навіть тут нас обдурили”, “Західні компанії не зацікавлені в нашому добробуті, їм потрібні лише наші ресурси та дешева робоча сила”, “зрештою, європейський шлях привів нас до війни та економічного колапсу”.

УЛЬТРА-НАЦІОНАЛІСТИЧНА, КСЕНОФОБСЬКА, АНТИ-ЛІБЕРАЛЬНА ПОВІСТКА

Намагання просувати євроскептицизм та зменшувати підтримку інтеграційних процесів буде пов’язане з іншим процесом – зусиллями російської пропаганди грати на ксенофобії, нетерпимості та анти-ліберальних настроях. Це дозволяє продемонструвати українським громадянам, що так звані “європейські цінності” мають неприйнятні складові. Поряд з поширенням євроскептицизму серед українців, це дозволяє поширювати “україноскептицизм” серед європейських чиновників та decision-makers. Це також сприятиме проведенню операції впливу всередині країн ЄС для дискредитації України серед місцевих політиків та суспільств.

МАНІПУЛЯЦІЯ ПРОБЛЕМОЮ КОРУПЦІЇ

Питання корупції є дуже резонансним в українському суспільства та часто використовується для описання багатьох аспектів суспільного життя в країні. Воно викликає активні обговорення навіть під час війни. Тема корупції, окрім її реальної складової, стане однією з головних тем російської пропаганди в її зусиллях впливу на виборчий процес – це стосується і президентських, і парламентських виборів. Так само ця тема буде використовуватися для просування україноскептицизму в країнах ЄС, Великобританії та США.

ДИСКРЕДИТАЦІЯ ВИСОКОПОСАДОВЦІВ ДЛЯ ЗНЕЦІНЕННЯ СПРОТИВУ

Нинішня гаряча фаза війни за умови відсутності нових повномасштабних нападів зі сторони РФ стане культурною травмою та центральним політичним міфом української нації. Тому зусилля російської пропаганди щодо підриву авторитету влади для дискредитації українського спротиву з самого початку повномасштабного вторгнення, мають набагато більш далекосяжні цілі. Через дискредитацію конкретних представників військово-політичного керівництва країни вона буде намагатися применшити важливість цих подій та перевести це на рівень рішень кількох осіб з України та західних країн.

Головним в цих зусиллях буде не лише дискредитація конкретної постаті, а й намагання десакралізувати героїчний спротив українських громадян під час вторгнення та їхню боротьбу протягом гарячої фази російсько-української війни. З іншого боку, перекласти провину за ведення агресивної війни з РФ на військово-політичне керівництво України, яке спричинило такі дії Росії.

РОЗДІЛЕННЯ СУСПІЛЬСТВА ЩОДО ПИТАННЯ УЧАСТІ У ВІЙНІ

Після початку виборчої кампанії критерій участі та неучасті у війні буде винесений у публічну сферу аби підсилювати цей розкол у політичних цілях, чим безперечно скористається російська пропаганда. Немає сумнівів, що цей критерій буде відігравати значну роль у політичних перегонах, тому вже зараз всі потенційні гравці ведуть перемовини з відомими військовими для залучення їх до своєї команди.

МАНІПУЛЯЦІЇ МОВНИМ ПИТАННЯМ

Проблема російської мови є однією з центральних у спробах Росії впливати на внутрішню та зовнішню політику України протягом трьох десятиліть після розпаду СРСР. Не випадково після початку повномасштабної атаки Росія в ультимативній формі вимагала статусу державної для російської мови. Серед головних російських наративів – утиски російськомовного населення України. Цей наратив є одним з основних виправдань повномасштабного нападу РФ, а до цього використовувався для виправдання анексії Криму й окупації частин Донецької та Луганської областей.

РОЗДІЛЕННЯ СУСПІЛЬСТВА ЗА ЦЕРКОВНИМ ПИТАННЯМ

Російська сторона намагається підмінити саме церковне питання, питанням релігійним, говорячи про утиски православних українською владою. Очевидно, що питання функціонування УПЦ (МП) буде важливим інструментом втручання російської пропаганди в гіпотетичні українські вибори та своєрідним маркером для учасників політичного процесу.

СПЕКУЛЯЦІЇ ЩОДО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ

Маніпуляції темою окупованих територій є універсальним інструментом російської пропаганди, який вона використовувала і використовує в Молдові та Грузії. Ми також спостерігали активне залучення цієї теми протягом 2014-2022 років в Україні; нині Росія продовжує використовувати її у своїх операціях впливу.

Ця тема, з більшими обмеженнями ніж в період 2014-2021 років, буде використовуватися російською пропагандою. Тому що загрози, якими маніпулювали російська пропаганда та проросійські політики щодо окупованих територій вже реалізовані Росією – вона здійснила повномасштабний напад і “записала” ці території в свою Конституцію, відрізаючи собі шлях добровільного звільнення їх чи звільнення в обмін на поступки України. Тим не менш, в обмеженому вигляді російська пропаганда та окремі українські політичні актори будуть використовувати цю тему у передвиборчій кампанії для підриву соціальної єдності в країні.

ЗАГРОЗА НОВОГО ПОВНОМАСШТАБНОГО НАПАДУ

Загроза нового повномасштабного нападу з високою ймовірністю буде використовуватися Росією під час виборчої кампанії в Україні. Цей ризик навіть більш значущий для гіпотетичних виборів в Україні порівняно з описаними підходами російської пропаганди, використаними під час виборів у Грузії та Молдові, оскільки пам’ять про велику війну буде свіжою і страх її повторення буде ще більш гострим. Особливо після невеликого періоду відносного затишшя та спроб українських громадян налагодити мирне життя.

РОЗМИВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Під час активної фази війни цей підхід не можна використовувати. Однак з призупиненням бойових дій і початком виборчої кампанії слід очікувати активних дій щодо налагодження зв’язків “між людьми”. Цей інструмент має великий потенціал для російської пропаганди, оскільки буде спрямований також на заперечення спроб РФ знищити українську націю як таку за допомогою агресивної війни та перенесення її причин на певні розбіжності між абстрактними політиками.

У той час, як діячі культури, науки, громадянського суспільства та релігії з обох боків будуть демонструвати розуміння щодо необхідності діалогу, який винесе за дужки весь перелік військових злочинів Росії проти України.

ВСТАНОВЛЕННЯ НЕОФІЦІЙНИХ ПОЛІТИЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

З великою вірогідністю російська сторона використає ще один підхід, який не є новим у її спробах впливати на політичний порядок денний в Україні. Таким підходом є налагодження політичних зв’язків без надання їм офіційного, державного статусу. Подібні спроби робилися перед повномасштабним вторгненням Віктором Медведчуком із залученням парламентарів Франції та Німеччини для легітимізації своїх відкритих відносин з російською правлячою партією “Єдина Росія”.

Під час гіпотетичної виборчої кампанії подібні спроби, навіть за допомогою посередників у вигляді політиків з європейських країн є малоймовірними. Разом із тим, можна очікувати намагання налагодити тісні зв’язки з ультра-правими та ультра-лівими партіями на тлі критики ліберальних цінностей та поширення євроскептицизму. Також є велика вірогідність співпраці під час передвиборчої кампанії окремих українських політичних акторів та/або сил з угорською партією “Фідес” Віктора Орбана та словацькою партією “Курс – соціальна демократія” Роберта Фіцо.

ПІДКУП ВИБОРЦІВ ЧЕРЕЗ ОРГАНІЗОВАНІ МЕРЕЖІ

Використання підкупу виборців Росією мало більші шанси у Молдові та Грузії через менший розмір їхнього населення. До того ж, росіяни мали час та безперешкодний доступ до цих країн для планомірної роботи з розбудови мережі політичного підкупу – в першу чергу це стосується представників місцевого самоврядування, які працювали з виборцями напряму.

Після призупинки бойових дій та оголошення гіпотетичних виборів Росія не матиме стільки ж часу для налагодження мережі підкупу в Україні. Однак, можна очікувати, що Кремль буде намагатися вийти на окремих політичних акторів чи політичні сили в Україні. З великою вірогідністю це буде відбуватися через посередників в європейських країнах чи за допомогою вже зазначених політичних сил з ультра-правого та ультра-лівого спектру.

СТВОРЕННЯ СКООРДИНОВАНОЇ МЕРЕЖІ КАНАЛІВ НА РІЗНИХ ПЛАТФОРМАХ

Із втратою своєї ваги традиційними ЗМІ, в першу чергу, телеканалами, російська пропаганда буде використовувати Youtube-канали, а для швидкого розповсюдження окремих наративів – платформи Telegram, TikTok та Instagram. Тому під час гіпотетичної виборчої кампанії в Україні слід очікувати активних заходів з дезінформації та операцій впливу з російського боку на цих платформах.

Згідно опитуванню ІКАР серед української молоді віком від 18 до 26 років навесні 2024 року, абсолютна більшість назвала Telegram основним джерелом новин. На другому та третьому місці були відповідно TikTok та Instagram. Ефективність цих інструментів для поширення дезінформації та маніпулювання електоральними настроями полягає не лише у миттєвості розповсюдження інформації, а й у некритичному сприйнятті цієї інформації споживачами у потоці роликів та повідомлень, які вони переглядають заради розваги чи відпочинку.

Таким чином, можна виділити декілька очевидних способів протидії російському втручанню у гіпотетичні вибори в Україні.

ДЕТАЛЬНИЙ ТА ПРИВ’ЯЗАНИЙ ДО ДАТИ ПЛАН ВСТУПУ УКРАЇНИ В ЄС

Кейс Грузії яскраво демонструє, до чого призводить політика напіввідкритих дверей. Наразі це цілком лояльний до Кремля режим, який де-факто прийшов до влади раніше 2024 року. Торік він лише закріпив свій євроскептицизм та копіювання російських авторитарних практик.

Цілком імовірний такий же сценарій і для України – зростання євроскептиків, які будуть говорити про прагматизм, зокрема в перемовинах з ЄС, відкладаючи та ускладнюючи їх.

Через військові, геополітичні, соціальні, демографічні, економічні та інші чинники цей вступ має відбутися у відтинку 5-7 років з визначеною покроковою програмою, прив’язаною до конкретних дат. Чітка європейська перспектива дасть можливість протидіяти активним повоєнним спробам російської пропаганди та багаторівневим операціям впливу на стратегічному рівні перетворити Україну на “сіру зону”, а потім на аналог сучасної Грузії, в гіршому випадку – Білорусі.

Таким чином, на тактичному рівні одразу з’явиться можливість протидіяти одному з найбільш дієвих підходів Росії щодо втручання у вибори на пострадянському просторі – євроскептицизму, осяжним у часі вступом до Європейського Союзу.

РЕКОНСТРУКЦІЯ УКРАЇНИ ТА СПІЛЬНІ МАСШТАБНІ ПРОЕКТИ З ЄС

Масштабна відбудова країни та спільні інвестиції з європейськими партнерами стали б природньою та наочною демонстрацією реального наближення України до вступу в ЄС.

Як показали вибори в Грузії та Молдові, російська пропаганда активно апелює до економічних проблем звинувачуючи в них євроінтеграційні прагнення пострадянських країн. Україна не була і в подальшому не стане виключенням. Тим більше, що руйнівна війна без масштабної підтримки та допомоги у відбудові з боку ЄС створить плідний грунт для такого роду маніпуляцій в ході передвиборчих кампаній.

ДОПОМОГА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН У ПОВЕРНЕННІ БІЖЕНЦІВ В УКРАЇНУ

Проблема депопуляції була актуальною для України ще до початку російсько-української війни в 2014 році та, тим більше, у 2022 році. Повномасштабне вторгнення вивело її на передній план та зробило однією з найбільш гострих для української держави на наступні десятиліття. Крім втрат у війні та населення, яке залишилося на окупованих Росією територіях, сьогодні кількість українських біженців становить від 6 до 8 мільйонів.

З часом, все більше громадян України вирішують “дилему біженців” не на користь України. Проте європейські країни можуть сприяти розв’язанню даної проблеми. Зокрема, скоротивши допомогу біженцям і заохочуючи їх повернутися в Україну, як тільки дозволить безпекова ситуація.

Повернення цих людей має стати ще одним фактором демократичності майбутніх гіпотетичних виборів в Україні. Ця категорія громадян, яка на собі пережила необхідність залишити свою країну через агресивну війну Росії, також стане додатковою перепоною на шляху реалізації в Україні “грузинського сценарію”. Вони не є гарантією, натомість важливою складовою у цьому процесі.

УРАХУВАННЯ ТОГО, ЩО РОСІЯ ВЕПОНІЗУЄ МАЙЖЕ ВСЕ

Країни Європи та колективного Заходу мають визнати, що Росія у своїй зловмисній діяльності використовує в якості зброї (вепонізує) абсолютно все: мову, релігію, права національних меншин, демократичні інститути і, звичайно, засоби масової інформації та комунікації. Коли ми визнаємо, що абсолютно все може бути використано як зброя, ми набагато чіткіше бачимо спроби російської пропаганди втрутитися у виборчий процес.

Згідно тривалого медіа аналізу ІКАР, російська пропаганда активно використовує соціальні мережі у своїх інформаційно-психологічних операціях та операціях впливу. Соцмережі, завдяки своїй популярності, вкоріненості в повсякденне життя громадян, а також розважальному характеру, надають широкий простір для такого роду зловмисної діяльності. Іншими словами, українці використовують їх для розваги та відпочинку, однак зрештою стають об’єктом маніпуляцій у політичних та військово-політичних цілях. Особливо це стосується TikTok і Telegram.

Очевидно, що постала потреба у загальних параметрах механізму протидії викривленню демократичного процесу за допомогою соціальних мереж.

Очевидно і те, що розробляючи такий механізм протидії, не можна керуватися формальним підходом до законодавства. Позаяк російська пропаганда часто апелює до захисту прав людини, щоб ці права знищити, вепонізуючи те, що має намір підірвати або зруйнувати повністю.

УРОКИ ВИБОРІВ У МОЛДОВІ ТА ГРУЗІЇ

Росія використовує загальні та апробовані підходи у своїх спробах вплинути на виборчі процеси в інших країнах. Значні зусилля спрямовані на російськомовних виборців цих країн та представлення виборів там для власних громадян в необхідному світлі для внутрішньо-політичної стабільності всередені самої Російської Федерації.

Наведені нижче підходи та наративи чітко проявилися під час референдуму й президентських виборів у Молдові та парламентських виборів у Грузії восени 2024 року. Обидві країни мають багато спільних рис з Україною, відтак російські методи пропаганди та дезінформації є релевантними також і для неї. Крім того, значна кількість цих методів вже були апробовані в Україні задовго до повномасштабного вторгнення 2022 року.

Грузія та Молдова мають схожу з Україною історію євроінтеграційних спроб, як-то участь в ГУАМ та Східному Партнерстві, схожі пострадянські трансформаційні процеси інститутів та довгу історію намагань Росії впливати на їхню політику, в тому числі з використанням військових інструментів.

Розглянемо основні підходи, які були використані Кремлем у ході осінніх виборів 2024 року під час виборів у Грузії та Молдові.

1. ЕКСПЛУАТАЦІЯ СТРАХУ ВІЙНИ

Експлуатація страху війни є одним з ключових та найбільш потужних інструментів російської пропаганди та операцій впливу.

Особливо, коли це стосується країн, які вже мали досвід російської воєнної агресії проти себе. Такими країнами є Грузія та Молдова, де війни з Російською Федерацією залишили глибокий слід у суспільній свідомості громадян, формуючи страх перед повторною агресією. Скориставшись повномасштабним вторгненням в Україну, Росія підняла ідеологію війни на новий рівень, використовуючи її як прийнятний та навіть рутинний інструмент впливу. Особливо активно інструмент страху війни використовувався російською стороною під час виборчих кампаній у Грузії та Молдові восени 2024 року.

Тема війни в Україні стала ключовим елементом передвиборчої агітації “Грузинської мрії”, активно застосовуючись для провокування антиєвропейських настроїв.

26 вересня 2024 року кількість переглядів Telegram-повідомлень щодо парламентських виборів в Грузії у контексті російсько-української війни сягнула 3,2 млн (в російському сегменті). У цей день провладна партія вперше використала порівняльні зображення зруйнованих війною українських міст і “мирних” міст Грузії.

2. МАНІПУЛЮВАННЯ ТЕМОЮ ЗАМОРОЖЕНИХ КОНФЛІКТІВ

Маніпулювання темою заморожених конфліктів та окупованими Росією територіями тісно пов’язане з експлуатацією страху війни.

Цей інструмент дуже активно використовувався Кремлем у передвиборчих кампаніях Грузії та Молдови. З одного боку, як новий casus belli, а з іншого як манівець, який пропонують виборцям та політикам в якості можливої винагороди за правильне голосування чи геополітичний вектор.

Ця тема повсякчас актуалізувалася Москвою за потреби здійснити вплив на офіційний Кишенев чи її політиків. Нинішній електоральний цикл не став виключенням. Тема Придністров’я була широко висвітлена на пропагандистських каналах та платформі RuTube, іноді навіть перевищуючи за частотою згадок самі президентські вибори в Молдові. Це підкреслює, наскільки важливою залишається ця тема в російському інформаційному просторі.

Загалом, цей інструмент не є новим. З моменту здобуття незалежності Молдовою в 1991 році, Росія послідовно намагалася зберегти свій вплив на цю країну, використовуючи усі доступні засоби. Одним з основних стала підтримка сепаратистського утворення – Придністровської Республіки, де досі розміщений російський військовий контингент чисельністю близько півтори тисячі контрактників.

Окуповані території Грузії також неодноразово згадувалися в передвиборчій агітації напередодні парламентських виборів. Головним наративом щодо цих квазіреспублік стала агресивна риторика Кремля про неминуче загострення конфлікту в разі перемоги опозиційних сил на виборах у Грузії і навпаки, їх вірогідна реінтеграція у випадку перемоги провладної партії.

Зокрема, 17 вересня 2024 року кількість переглядів повідомлень щодо заяви Бідзіни Іванішвілі про те, що Грузія “готова вибачитися за війну 2008 року”, сягнула майже 2 млн (в російському сегменті Telegram).

Росія проводить показові спільні навчання зі збройними формуваннями на непідконтрольних територіях Молдови та Грузії.

Відкриті погрози ескалації та переходу замороженого конфлікту в стан військового протистояння, завжди супроводжуються прихованими операціями впливу, спрямованими на підрив західноорієнтованого курсу цих країн. Основна мета подібного комбінованого впливу – створення негативних колокацій для євроінтеграційного наративу та примушення виборців зосереджуватися на страху перед ескалацією.

Таким чином російська пропаганда намагається зробити більш вірогідною підтримку тих кандидатів, які обіцяють “мир” та “повернення територій” – зазвичай це ті, хто має зв’язки з Росією та відповідно не буде проводити політику щодо євроінтеграції.

3. ПОШИРЕННЯ ЄВРОСКЕПТИЦИЗМУ

Євроскептицизм є одним з найголовніших інструментів російської пропаганди поряд з страхом війни та маніпулюванням темою окупованих територій.

Російська пропаганда системно розповсюджує стратегічний наратив, що євроінтеграція не призводить до позитивних змін для грузинського та молдовського суспільств, а навпаки зумовлює погіршення економіки та відтік людей з цих країн. Відтак, окрім страху повторення війни, російська пропаганда використовує існуючі економічні проблеми та пов’язує їх з європейським вектором країн та неефективністю реформ, які цей вектор вимагає.

Підсилення євроскептицизму відбувається не завдяки відкритій проросійській пропаганді, а транслюванню цих наративів з боку місцевих політиків та політичних сил. Ці суб’єкти політичного процесу активно розповсюджують наративи, щодо прирівнювання підтримки проєвропейських кандидатів до бажання військової ескалації. Таким чином, вони формують уявлення про начебто плани Заходу мілітаризувати регіон, створюючи атмосферу страху та посилення недовіри до європейського курсу розвитку.

Крім того, активно використовується наратив про “колоніальний Захід”, який ставиться до цих країн та місцевого населення як до колоній, в яких його цікавлять лише ресурси та дешева робоча сила з одного боку, та як “проксі” для військового протистояння з РФ. Відтак Захід не зацікавлений в економічному процвітанні Молдови та Грузії, а також у добробуті їхніх громадян. Лише інший вектор – який відкрито не називається проросійським, а радше традиційним – представляється виборцям як такий, що зможе покращити їхнє фінансове становище через дешеві енергоносії для населення та бізнесу, більш відкриті ринки та схожість практик ведення справ.

Активну роль у просуванні євроскептицизму також грають наративи про примусове нав’язування Заходом “ЛГБТ-ідеології” та маніпулювання питанням втягування у неї дітей.

Ці наративи дуже активно використовувалися під час передвиборчої кампанії у Грузії. За серпень-жовтень 2024 року лише у російському сегменті Telegram було опубліковано 3,6 тис. релевантних повідомлень, які набрали 51 млн переглядів та майже 1,1 млн реакцій, половина з яких були негативними.

Загалом російська пропаганда системно посилює гомофобні настрої у багатьох країнах та активно співпрацює з ультраправими силами. Поряд зі страхом війни та економічних негараздів під час виборів у цих країнах євроінтеграція прирівнюється до згоди на активне просування цінностей ЛГБТКІ+.

4. АТАКУВАННЯ КОНКРЕТНИХ ПОЛІТИКІВ

Росія намагається активно знижувати підтримку прозахідних політиків та підвищувати електоральні шанси їхніх противників.

Російський підхід передбачає не лише просування своїх наративів, але й намагання підвищити шанси одних політиків та політичних сил та різко зменшити можливості бути обраними для інших.

Це явно продемонстрували виборчі кампанії у Молдові та Грузії. З моменту офіційного старту перегонів в серпні 2024 року вибори в Молдові привернули значну увагу російських ЗМІ та активно обговорювалися в російських соцмережах.

Якщо подивитися на графік частоти згадок на російському телебаченні головних кандидатів на президентську посаду в Молдові, можна припустити, що російська пропаганда домагалася перемоги чинної президентки Майї Санду. З кількісної точки зору, прізвище Санду набагато частіше лунало в новинах і політичних ток-шоу, аніж прізвище опозиційного кандидата Олександра Стояногло.

Як і в випадку з пропагандистськими телепередачами, теми, пов’язані з Маєю Санду, значно частіше обговорювалися в російському сегменті Telegram порівняно з опозиційним кандидатом Олександром Стояногло.

Однак кількісні показники не означали, що зміст публікацій мав на меті просування кандидата Майю Санду. Навпаки, більшість згадок чинної президентки Молдови в російському сегменті Telegram та на державному телебаченні Росії були негативними. Це відбувалося і під час першого туру виборів та референдуму щодо євроінтеграції, і під час другого туру.

Слід підкреслити, що завдання інформаційної кампанії російської пропаганди було не просування альтернативних кандидатів, а мінусування рейтингу проєвропейського учасника перегонів – Майї Санду.

Результати порівняльного аналізу кількості публікацій, представлені на графіках нижче, свідчать про те, що російська інформаційна кампанія зосереджувалася переважно на Санду, очевидно з метою сформувати негативне ставлення до чинної президентки серед російськомовної аудиторії.

В результаті діюча президентка згадувалася в різко негативному контексті й набагато частіше, ніж її опонент – опозиційний кандидат Олександр Стояногло. Головні наративи, висвітлені в російському ефірі відносно виборів і Майї Санду, охоплювали такі теми як: продаж землі іноземцям, референдум на території ПМР, наратив, що перемога Майї Санду стане “суто технічною”, репресії опозиції за критику проєвропейського курсу та негативні економічні процеси внаслідок євроінтеграції.

Серед 498 джерел, які висвітлювали вибори у Молдові під час голосування та підрахунку голосів 20-21 жовтня 2024 року, 159 Telegram-каналів були скомпрометованими – їхня діяльність пов’язана з кремлівськими інформаційними кампаніями та маніпуляцією громадською думкою з метою медіа впливу на аудиторію. Таким чином, майже кожне третє джерело, залучене у висвітлення кампанії – було скомпрометованим.

Важливо підкреслити, що залученість подібних джерел під час висвітлення виборів у Молдові була удвічі більшою, аніж середнє використання подібних каналів для інших операцій впливу: зазвичай їхня частка складає 15%.

Схожа ситуація зафіксована і під час кампанії у Грузії. Щоправда там проходили не президентські, а парламентські вибори. Тим не менш, російські пропагандисти активізували кампанію проти проєвропейської президентки Саломе Зурабішвілі, зокрема після її відмови підписати Закон про заборону пропаганди ЛГБТ 2 жовтня 2024 року. Відповідні Telegram-повідомлення в Росії зібрали майже 3 млн переглядів.

6 жовтня 2024 року спікер парламенту Грузії Шалва Папуашвілі оголосив про нову спробу імпічменту Саломе Зурабішвілі. Цю новину переглянуло 1,5 млн користувачів російського сегменту Telegram.

Протягом передвиборчої кампанії в Грузії понад 25% Telegram-повідомлень про Саломе Зурабішвілі поширювали скомпрометовані пропагандистські джерела. При цьому частка негативних реакцій перевищила 36%.

26-27 жовтня 2024 року ‒ у дні голосування та підрахунку голосів, в російському сегменті Telegram опубліковано понад 3 тисячі повідомлень про вибори в Грузії, які отримали 48,8 мільйонів переглядів. Частка негативних реакцій сягала 40%.

Виборча кампанія в Грузії також продемонструвала, що російська пропаганда може не лише мінусувати рейтинг прозахідних політиків та політичних сил. Вона може спрямовувати свої зусилля на просування “євроскептиків” і тим більше тих, хто висловлює проросійські позиції.

Передвиборча кампанія в Грузії, яка стартувала 28 серпня 2024 року, викликала активні дискусії в російських медіа. Основні обговорення здебільшого фокусувалися на геополітичному курсі країни та політичній програмі правлячої партії “Грузинська мрія”. Як показує графік, в етері російських телепередач часті згадки про вибори в Грузії супроводжувалися обговоренням провладної партії “Грузинська мрія”, що свідчить про активну інформаційну кампанію.

Крім того, російська пропаганда активно популяризувала “Грузинську мрію” серед російськомовних користувачів у мережі Telegram. За підсумками аналізу, частка скомпрометованих джерел, які поширювали позитивні наративи щодо провладної партії, сягнула 21%, тоді як середній показник не перевищує 15%.

Це свідчить про повну підтримку повістки “Грузинської мрії” з боку Москви, а саме

висвітлення цієї політичної сили російською пропагандою дуже схоже на висвітлення та наративи, які використовувалися відносно проросійської сили “Опозиційна Платформа – За життя” в Україні до початку повномасштабного вторгнення. Крім того, протести проєвропейської опозиції у Грузії в листопаді-грудні 2024 року та наративи щодо цих подій також дуже схожі до тих, які були під час 2013-2014 років в ході Євромайдану.

5. ПІДРИВ ДОВІРИ ДО ІНСТИТУЦІЙ

Росія підриває основи довіри до демократичних виборчих процедур.

Ворожа пропаганда акцентує увагу на будь-яких процедурних недоліках або “суперечливих” політиках, щоб зруйнувати впевненість у державних інституціях.

Водночас Росія позиціонує себе в якості гаранта стабільності, натякаючи, що демократичні системи є слабкими, і лише вплив Москви може забезпечити безпеку. Коли віра в демократію слабшає, виборці стають більш уразливими до російських наративів, сприймаючи їх як прагматичну альтернативу.

В рамках стратегічної цілі підриву євроінтеграційних настроїв, Росія спрямовує великі зусилля на підрив інституту виборів та віри у демократичні процедури. Іншими словами, формування недовіри до процесу волевиявлення – є одним з ключових елементів євроскептицизму.

Під час виборів у Молдові російська пропаганда з самого ранку дня голосування у першому турі та референдуму про євроінтеграцію заявляла про масові фальсифікації та порушення. Те ж саме відбувалося у день голосування та підрахунку голосів на парламентських виборах у Грузії. Повідомлення про фальсифікації набрали у російському сегменті Telegram за добу понад 14 млн переглядів та 300 тис. реакцій, більшість з яких (63%) – були негативними.

У такий апробований спосіб Кремль створював ситуацію невизначеності, коли російська пропаганда могла нав’язувати порядок денний, а офіційна Москва підсилювала свою позицію визнанням чи невизнанням демократичності виборів в залежності від того, який кандидат чи політична сила перемагають.

Російська пропаганда продемонструвала свою велику залученість до виборів у Молдові в день голосування. Загальна кількість переглядів повідомлень у російському сегменті Telegram 20-21 жовтня 2024 року перевищила 4,35 млн. Загальна кількість реакцій становила понад 81 тис.

Антитезою до євроінтеграції у Грузії та Молдові, до якої системно створюються колокації – загроза війни, неможливість реінтегрувати окуповані території, економічна криза, непрацюючі демократичні інститути, чужі цінності ЛГБТКІ+, колоніальна залежність тощо – російська пропаганда представляє РФ та пропоновані нею союзи, як гаранта відсутності війни, економічної стабільності та незмінності самозрозумілих пострадянських практик ведення бізнесу та вирішення буденних проблем.

13 “СІРИХ НОСОРОГІВ” ДЛЯ УКРАЇНИ

Ми не знаємо, коли в Україні точно будуть оголошені вибори. У своєму аналізі ми виходимо з того, що це буде зумовлено закінченням активної фази російсько-української війни. Через те, що проведення виборів під час продовження повномасштабних бойових дій є не тільки позбавленим сенсу, якщо ми говоримо про дотримання усіх демократичних процедур, а й небезпечним з огляду на можливості Росії впливати на внутрішньо-політичні процеси кінетичними методами. Відповідно ми виходимо з того, що для України це буде червоною лінією у перемовах, яку вона в жодному разі не порушить.

Ми також не знаємо достеменно всі соціально-політичні умови, за яких будуть відбуватися ці вибори.

Однак ми можемо говорити про “сірих носорогів”, використовуючи термін Мішель Вукер, а саме про процеси та події, які мають високу ймовірність і високий ризик впливу, які ми бачимо, і з різних причин ми нічого не робимо, поки ризик (Носоріг) не втілиться у життя.

Ми окреслимо 13 “сірих носорогів” щодо гіпотетичних виборів в Україні. Ці “сірі носороги” виділені на основі уроків, отриманих з нашого аналізу виборчих кампаній у Молдові та Грузії, а також на нашому власному досвіді політичних процесів в Україні з 2014 року і спроб російського впливу на них. Звісно, їх буде більше, коли вибори дійсно будуть оголошені.

1. ПРОСУВАННЯ ЄВРОСКЕПТИЦИЗМУ В УКРАЇНІ

Російська пропаганда просуває наративи про залежність Києва від Брюсселя, втрату суверенітету та розчарування в ЄС, щоб дестабілізувати Україну та змінити її зовнішній курс.

З очевидних причин, під час виборчої кампанії жоден з українських політиків не буде прямо висловлювати наративи про необхідність тісних зв’язків з Росією, як це робила,

наприклад, “Опозиційна платформа – За життя” Віктора Медведчука.

Російська пропаганда також з великою ймовірністю не буде просувати прямі наративи щодо необхідності інтеграції з Росією. Ми не бачили цього навіть під час передвиборчих кампаній у Грузії та Молдові в 2024 році, які постраждали від Росії набагато менше в порівнянні з Україною і після прямої російської агресії пройшов доволі тривалий час.

Замість цього всі зусилля російської пропаганди та операцій впливу з самого початку виборчої кампанії будуть спрямовані на просування євроскептицизму, як стратегічного наративу. Відповідно вони будуть просувати в першу чергу євроскептиків, яких також не будуть називати саме так. Скоріше їх робоча назва буде “прагматики”. Такий підхід був апробований в Україні з 2000-х років ще Партією Регіонів та посилений після анексії Криму та окупації частини Донбасу Росією. Такий самий підхід ми побачили і під час виборів у Молдові та Грузії восени 2024 року.

Цей стратегічний наратив російська пропаганда намагається просувати в українських соціальних мережах навіть під час повномасштабної війни. Від початку 2024 року, в мережі Telegram (український сегмент) велися активні обговорення пов’язані з євроскептицизмом та просуванням антизахідних наративів.

З проаналізованих 410,000 релевантних повідомлень, виявлено, що в їх просуванні брали активну участь скомпрометовані джерела (330), 9,5 тис. ботів та 120 каналів, афілійованих з Росією.

Крім того, євроатлантичний шлях України є однією з головних тем в українському сегменті Telegram. Відповідні повідомлення зібрали майже 4 мільярди переглядів протягом 2024 року з піком переглядів 10 липня, коли відбувся саміт НАТО у Вашингтоні. Аналіз настроїв показує, що ці повідомлення зібрали майже 89 млн реакцій. 17% з них були негативними, 6% позитивними і 77% нейтральними. У 2025 році активні обговорення продовжилися, кількість переглядів у І кварталі становила 767 млн.

На ці суспільні настрої під час відповідних дискусій могли вплинути боти та операції впливу. Проте слід пам’ятати, що російська пропаганда має величезний досвід і плідний ґрунт для своєї діяльності.

Найвпливовіші наративи, частково засновані на реальних почуттях, яких можна очікувати, це: “Захід покинув нас”, “Ми віддали третій за розміром ядерний арсенал в світі, а натомість просили лише гарантії нашої територіальної цілісності – навіть тут нас обдурили”, “Західні компанії не зацікавлені в нашому добробуті, їм потрібні лише наші ресурси та дешева робоча сила”, “зрештою, європейський шлях привів нас до війни та економічного колапсу”.

2. УЛЬТРАНАЦІОНАЛІСТИЧНА, АНТИЛІБЕРАЛЬНА ТА КСЕНОФОБНА АГЕНДА

Намагання просувати євроскептицизм та зменшувати підтримку євроінтеграційних процесів буде пов’язане з іншим процесом – зусиллям російської пропаганди грати на ксенофобії, нетерпимості та анти-ліберальних настроях. Це дозволяє продемонструвати українським громадянам, що так звані “європейські цінності” мають неприйнятні складові.

Поряд з поширенням євроскептицизму серед українських громадян, це дозволяє поширювати україноскептицизм серед європейських чиновників та decision-makers: що Україна не готова до інтеграції і не буде готова ще тривалий час через нетерпимість. Це також дозволить проводити операції впливу всередині країн ЄС для дискредитації України серед місцевих політиків та суспільств.

На даний момент російська пропаганда не приділяє великої уваги щодо системного просування цих наративів. Однак ми можемо очікувати активізації використання цієї теми з початком виборчої кампанії.

Найбільш очевидна тема для маніпуляцій з боку російської пропаганди – це тема прав ЛГБТ спільноти та їхніх маршів. Навіть під час війни вона набирає в українському сегменті Telegram доволі велику кількість переглядів.

Дискусії в українському сегменті Telegram щодо ЛГБТ-руху в 2024 році зібрали понад 46,7 млн переглядів. Пік переглядів (3,85 млн) припав на 16 червня, коли вперше з початку повномасштабної війни пройшов ЛГБТ-марш у Києві.

Аналіз настроїв показує, що загалом за останній рік ці повідомлення викликали майже мільйон реакцій: 15% мали негативне забарвлення, 3% позитивне, 82% нейтральне. У 2025 році кількість переглядів релевантних повідомлень у І кварталі становила більш ніж 8 млн.

Ці дані демонструють високий рівень суспільної зацікавленості темою та відносно низьку емоційну поляризацію дискусій. Водночас переважання негативних реакцій над позитивними свідчить про неоднозначне ставлення до ЛГБТ-руху в українському суспільстві, що створює передумови для можливих провокацій. Це підкреслює необхідність подальшого аналізу чинників, які впливають на формування громадської думки, зокрема ролі медіа та зовнішніх інформаційних впливів.

3. МАНІПУЛЯЦІЇ ЩОДО ПРОБЛЕМИ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ

Тема корупції завжди має великий резонанс та активні дискусії в українському суспільстві.

В українському сегменті Telegram релевантні повідомлення набрали понад 1 мільярд переглядів у 2024 році. Аналіз настроїв зафіксував 18,6 млн реакцій – 33% негативних, 1% позитивних, 66% нейтральних.

Пік переглядів (22,5 млн) зафіксовано 12 серпня, коли затримали заступника міністра енергетики на хабарі в 500 тисяч доларів.

В інформаційній кампані задіяно майже 9 тис. ботів та 320 скомпрометованих джерел, в тому числі 120 – афілійованих з РФ.

Згідно багаторічних соціологічних досліджень, українці впевнені в корумпованості влади на різних рівнях і це є однією з головних причин недовіри до неї. При цьому вони вважають головною проблемою не побутову корупцію, в яку вони можуть бути залучені самі, а елітну корупцію і приділяють цьому багато уваги.

Тема корупції окрім її реальної складової стане однією з головних тем російської пропаганди в її зусиллях впливу на виборчий процес – це стосується і президентських, і парламентських виборів. Так само ця тема буде використовуватися для просування україноскептицизму в країнах ЄС, Великобританії та Сполучених Штатах для підриву підтримки союзників та можливих програм з відбудови України.

У 2025 році, в українському сегменті Telegram продовжилися активні обговорення проблеми корупції. Зокрема, кількість переглядів релевантних повідомлень у І кварталі становила 291 млн.

4. ДИСКРЕДИТАЦІЯ ВИСОКОПОСАДОВЦІВ ДЛЯ ЗНЕЦІНЕННЯ СПРОТИВУ ВСЬОГО СУСПІЛЬСТВА

Нинішня гаряча фаза війни за умови відсутності нових повномасштабних нападів зі сторони РФ стане культурною травмою та центральним політичним міфом української нації. Очевидно, таким міфом не зміг за 1991-2014 рр. стати Голодомор і вже не міг бути міф перемоги у Другій світовій війні, як центральний міф Радянського Союзу та сучасної РФ. Тому зусилля російської пропаганди з підриву авторитету влади для дискредитації українського спротиву з самого початку повномасштабного вторгнення, мають набагато більш далекосяжні цілі. Через дискредитацію конкретних представників військово-політичного керівництва країни вона буде намагатися применшити важливість цих подій, їхній героїчний характер та перевести це на рівень рішень кількох осіб з України та західних країн.

Атакування конкретних прозахідних політиків є загальним підходом російської пропаганди – ми побачили це на прикладі Молдови та Грузії. Разом із тим, атаки на військово-політичне керівництво України мають ще більше цілей та є ще більш важливими. Під час передвиборчої кампанії вони досягнуть максимальної інтенсивності. Вже зараз такі атаки відбуваються систематично. Один з головних наративів – це нелегітимність Володимира Зеленського.

Російська пропаганда намагалася викликати в українському суспільстві такі дискусії. Путін особисто взяв участь в цій кампанії, постійно заявляючи, що не вважає Володимира Зеленського легітимним президентом. Ці повідомлення зібрали 52 млн переглядів і 775,000 реакцій – 40% негативних, <1% позитивних, 60% нейтральних у 2024 році. Тоді як тільки за І кварталі 2025, кількість переглядів релевантних повідомлень вже перевищила значення 52 млн.

Загалом наративи про нелегітимність Володимира Зеленського не були успішними. Згідно соціологічних опитувань, в тому числі проведених на початку 2025 року, більшість громадян України вважають, що вибори треба проводити лише після завершення бойових дій та сталого миру, а тому Володимир Зеленський має лишатися президентом до кінця воєнного стану.

З великою вірогідністю дискредитація Володимира Зеленського буде здійснюватися через звинувачення у корупції та звинувачення у тому, що він не зміг відвернути повномасштабне вторгнення дипломатичними методами.

Головним в цих зусиллях буде не лише дискредитація конкретної постаті, а й намагання десакралізувати героїчний спротив українських громадян під час вторгнення та їхню боротьбу протягом гарячої фази російсько-української війни. З іншого боку, російська пропаганда буде намагатися перекласти провину з РФ за ведення агресивної війни на військо-політичне керівництво України, яке “саме винне” в діях Росії.

5. РОЗКОЛ СУСПІЛЬСТВА ЧЕРЕЗ УЧАСТЬ У ВІЙНІ

Росія активно використовує будь-які можливості для поглиблення суспільної поляризації, що створює серйозні ризики для виборчого процесу.

Ця тема вже нині дуже активно використовується російською пропагандою. На нинішньому етапі першочерговим завданням цього підходу є зрив мобілізації та самої спроможності країни протистояти нападу в кінетичному вимірі. Крім того, з очевидних причин, пасіонарна частина суспільства вже долучилася до Сил оборони України. Частина тих, хто цього до сих пір не зробив, очевидно потребують інших стимулів, аніж ті, що були у перші дні повномасштабного вторгнення. Тому, коли постала потреба у поповненні Збройних сил особовим складом, держава пішла старим перевіреним століттями методом – примусової мобілізації.

Ця тема є однією з головних тем обговорень в соціальних мережах. Наприклад, обговорення в українському сегменті Telegram щодо територіальних центрів комплектування (ТЦК) у 2024 році зібрало близько 6 мільярдів переглядів.

Пік переглядів (59 млн) зафіксований 12 жовтня після ТЦК-рейду на концерті “Океан Ельзи”. Аналіз настроїв: 97 млн реакцій. З них 54% негативні, 4% позитивні, 42% нейтральні.

Після початку виборчої кампанії критерій участі та неучасті у війні буде винесений у публічну сферу аби підсилювати цей розкол у політичних цілях, чим безперечно скористається російська пропаганда. Немає сумнівів, що цей критерій буде відігравати доволі значну роль у політичних перегонах, тому вже зараз всі потенційні гравці ведуть перемовини з відомими військовими для залучення їх у свою команду.

У 2025 році активні обговорення діяльності ТЦК в Telegram продовжилися. Кількість переглядів перевищила 36 млн, а кількість реакцій сягнула 1,2 млн.

6. РОЗКОЛ СУСПІЛЬСТВА ЧЕРЕЗ МАНІПУЛЯЦІЇ МОВНИМ ПИТАННЯМ

Мовне питання традиційно використовується Росією для втручання у внутрішньо-політичні процеси України і як інструмент впливу на вибори.

Проблема російської мови є однією з центральних у спробах Росії впливати на внутрішню та зовнішню політику України протягом трьох десятиліть після розпаду СРСР.

Не випадково після початку повномасштабної атаки Росія в ультимативній формі вимагала статусу державної для російської мови.

Один із головних російських наративів стосується утисків російськомовного населення України. Цей наратив є одним з основних виправдань для повномасштабного нападу РФ, а до цього використовувалося як виправдання окупації Криму та частин Донецької та Луганської областей.

Російськомовність прямо та опосередковано визначається російською пропагандою як приналежність до російського народу, а через це відбувається заперечення української ідентичності та національності. Ця аргументація використовується для внутрішньої російської аудиторії – російськомовних (а значить росіян) утискали, тому одна з цілей “СВО” не дати це робити “Київському режиму”.

Це також використовується для зовнішньої аудиторії і робиться акцент на порушенні Україною прав людини, зокрема прав національних меншин.

Третьої важливою аудиторією цього наративу є власне українське суспільство й намагання розділити його за мовним принципом. Цим спробам понад двадцять років.

Російська пропаганда без сумніву буде активно користуватися цим інструментом і під час гіпотетичної виборчої кампанії в Україні. Важливо підкреслити, що російська пропаганда не припиняла цього робити навіть під час війни. Дискусії в українському Telegram щодо українізації та російської мови у 2024 році набрали 178 мільйонів переглядів. На початку 2025 року активні обговорення українізації в Telegram продовжилися. Кількість переглядів релевантних повідомлень у І кварталі перевищила 36 млн.

7. ПОЛЯРИЗАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА НА РЕЛІГІЙНОМУ ҐРУНТІ

Росія активно підтримує Московський патріархат в Україні, що сприяє поділу релігійних громад і може призвести до загострення конфліктів на релігійному ґрунті.

Російська пропаганда буде активно використовувати також церковне питання під час гіпотетичної передвиборчої кампанії в Україні. Російська сторона намагається підмінити саме церковне питання, питанням релігійним, говорячи про утиски православних українською владою. Хоча, насправді йдеться про заборону не православного віросповідання, а підпорядкованої РПЦ релігійної структури. Заборона діяльності цієї структури була викликана її використанням Російською Федерацією у війні проти України.

Акцентованість Росії на питанні функціонування православної церкви Московського патріархату демонструє важливість цього інструменту для неї. Так само, як і в питанні використання мови, а точніше її вепонізації, питання функціонування церкви Московського патріархату використовується для кількох цілей та спрямоване на кілька аудиторій.

По-перше, це одне з виправдань нападу на Україну для російського населення. Російська пропаганда намагається залучити таким чином релігійних росіян до більшої підтримки війни та особистої участі в ній через пояснення, що йдеться про захист православної віри та взагалі про боротьбу з “сатанізмом”.

Для зовнішньої аудиторії ця тема, в першу чергу, використовується для спроб протидії євроінтеграції України та підсилення “україноскептицизму” в країнах Європи та США, представляючи її як країну, де відбуваються релігійні утиски та порушення свободи совісті.

Тема церкви Московського патріархату стала актуалізуватися після 2014 року, з початку кінетичного протиборства Росії та України, а набула активної фази після отримання Томосу Православною Церквою України. З початком повномасштабної війни та забороною УПЦ Московського патріархату російська пропаганда приділяє багато уваги цьому питанню.

За 2024 рік дискусії в українському сегменті Telegram щодо Московського патріархату загалом набрали понад 322 млн переглядів. Тоді як на початку 2025 року активні обговорення проблеми УПЦ в українському сегменті Telegram продовжувалися. Кількість переглядів релевантних повідомлень у І кварталі перевищила 55 млн.

8. СПЕКУЛЯЦІЇ ДОВКОЛА ПИТАННЯ ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ

Спекуляції щодо статусу окупованих територій підривають довіру до української влади, провокують внутрішні розбіжності та дискредитують дипломатичні й військові зусилля з їхнього звільнення.

Як було показано у першому розділі, маніпуляція темою окупованих територій є універсальним інструментом російської пропаганди, які вона використовувала і використовує у Молдові та Грузії.

Ми також спостерігали активне залучення цієї теми протягом 2014-2022 років в Україні, і ця проблема досі використовується російськими операціями впливу. Тим більше, що це стало ще актуальнішим для мільйонів українців, які втратили домівку та чиї родини розділені з 2022 року.

Дискусії в українському сегменті Telegram щодо тимчасово окупованих територій у 2024 році набрали майже мільярд переглядів.

Ця тема з більшими обмеженнями ніж в період 2014-2021 роках буде використовуватися російською пропагандою. Основна причина полягає в тому, що загрози, якими маніпулювали російська пропаганда та проросійські політики щодо окупованих територій вже реалізовані Росією – вона здійснила повномасштабний напад і записала ці території в свою Конституцію, відрізаючи собі шлях добровільного звільнення їх чи звільнення в обмін на поступки України.

Тим не менш, в обмеженому вигляді російська пропаганда та окремі українські політичні актори та сили будуть використовувати цю тему у передвиборчій кампанії для підриву соціальної єдності в країні.

На початку 2025 року активні обговорення тем, пов’язаних з ТОТ в мережі Telegram продовжувалися. Кількість переглядів релевантних повідомлень за І квартал склала 249 млн.

9. ЗАГРОЗА НОВОГО МАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ

Цей інструмент з високою ймовірністю використовуватиметься Росією під час виборчої кампанії в Україні. Ми виходимо з того, що вибори відбудуться щонайменше через кілька місяців після фактичного припинення повномасштабних бойових дій і обстрілів української території за допомогою дронів, ракет і КАБ.

За такого сценарію збройні провокації, переміщення військ і демонстративні дії російської армії будуть спрямовані на вплив на думку українських виборців, підвищуючи або знижуючи шанси окремих кандидатів та/або політичних сил під час виборчого процесу.

Цей ризик є навіть значнішим для гіпотетичних виборів в Україні порівняно з описаними методами російської пропаганди, застосованими під час виборів у Грузії та Молдові, оскільки пам’ять про велику війну буде ще свіжою, а страх її повторення – ще гострішим. Тим більше після короткого періоду відносного затишшя і спроб українських громадян налагодити мирне життя.

10. ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: ВІДНОВЛЕННЯ НЕПОЛІТИЧНИХ ТА РЕЛІГІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

Росія має значний досвід використання неполітичних методів для досягнення політичних цілей. Сюди входить систематична й забезпечена значними ресурсами “культурна дипломатія”, використання спорту, музейна діяльність, різноманітні виставки та, звісно, використання церковних зв’язків. Саме тому питання заборони діяльності УПЦ МП займає таке важливе місце в російській пропаганді, адже позбавляє її значного набору інструментів для налагодження неофіційних зв’язків з Україною.

Під час активної фази війни цей підхід не може бути застосований. Однак із припиненням бойових дій та початком виборчої кампанії варто очікувати активних зусиль щодо налагодження зв’язків “між людьми”. Цей інструмент має значний потенціал для російської пропаганди, оскільки буде спрямований на заперечення спроб РФ знищити українську націю шляхом агресивної війни та перекладення її причин на абстрактні розбіжності між політиками.

Водночас діячі культури, науки, громадянського суспільства та релігії з обох сторін демонструватимуть прагнення до діалогу, що виносить за дужки весь перелік воєнних злочинів Росії в Україні.

11. ЛОБІЮВАННЯ ІНТЕРЕСІВ ЧЕРЕЗ АЛЬТЕРНАТИВНІ ПОЛІТИЧНІ ПЛАТФОРМИ

З великою вірогідністю російська сторона використає ще один підхід, який не є новим у її спробах впливати на політичний порядок денний в Україні. Таким підходом є налагодження політичних зв’язків без надання ним офіційного, державного статусу. Подібні спроби робилися перед повномасштабним вторгненням Віктором Медведчуком, який залучав парламентарів з Франції та Німеччини для легітимізації своїх відкритих відносин з російською правлячою партією “Єдина Росія”.

Під час гіпотетичної виборчої кампанії подібні спроби, навіть за допомогою посередників у вигляді політиків з європейських країн, є малоймовірними. Разом із тим, можна очікувати спроби налагодження тісних відносин з ультра-правими та ультра-лівими партіями на тлі критики ліберальних цінностей та поширення євроскептицизму. Також великою є вірогідність співпраці під час передвиборчої кампанії окремих українських політичних акторів та/або сил з угорською партією “Фідес” Віктора Орбана та словацькою партією “Курс – соціальна демократія” Роберта Фіцо.

Цей інструмент буде тісно пов’язаний з іншими описаними підходами російської пропаганди для впливу на гіпотетичні вибори в Україні: поширення євроскептицизму всередині країни, поширення україноскептицизму всередині ЄС, зміщення відповідальності за початок і ведення агресивної війни з Росії на українське військово-політичне керівництво тощо.

12. РОЗРОБКА КООРДИНОВАНОЇ СИСТЕМИ ВПЛИВУ НА РЕЗУЛЬТАТИ ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ ЧЕРЕЗ ПІДКУП ВИБОРЦІВ

Підкуп виборців широко використовувався під час виборчих кампаній в Україні різними кандидатами та політичними силами протягом 90-х та 2000-х років. Ми не можемо стверджувати, що він грав визначальний характер, однак вплив на результати виборів без сумніву мав.

Росія надавала фінансові ресурси для фізичного підкупу виборців під час волевиявлення в Грузії та Молдові. Особливу увагу російська сторона приділила в 2024 році саме подіям в Молдові, адже одночасно з першим туром президентських виборів, тамтешні громадяни голосували за закріплення євроінтеграційного курсу в Конституції. Варто зазначити, що використання підкупу виборців Росією мало більші шанси у Молдові та Грузії через менший розмір їхнього населення. До того ж, росіяни мали час та безперешкодний доступ до цих країн для планомірної та розтягнутої у часі роботи з побудови мережі політичного підкупу – в першу чергу це стосується представників місцевого самоврядування, які працювали з виборцями вже напряму.

Очевидно, що після призупинки бойових дій та оголошення гіпотетичних виборів Росія не матиме стільки ж часу для налагодження мережі підкупу в Україні. Однак, можна очікувати, що Кремль буде намагатися вийти на окремих політичних акторів чи політичні сили в Україні. З великою вірогідністю це буде відбуватися через посередників в європейських країнах чи за допомогою вже зазначених політичних сил з ультра-правого та ультра-лівого спектру.

13. СТВОРЕННЯ СКООРДИНОВАНОЇ МЕРЕЖІ КАНАЛІВ НА РІЗНИХ ПЛАТФОРМАХ

Росія завжди вкладала великі ресурси у функціонування та просування власних медіа за кордоном або підтримку тих, які просували проросійські наративи. Зі зміною медіа середовища в Україні зміняться лише форми та види медіа, в які будуть вкладатися ресурси, а намагання російської пропаганди впливати на українські вибори та порядок денний залишаться незмінними.

Згідно опитуванню ІКАР серед української молоді віком від 18 до 26 років навесні 2024 року, абсолютна більшість назвала Telegram основним джерелом, з якого вони отримують новини. На другому та третьому місці були відповідно TikTok та Instagram. Ефективність цих інструментів для поширення дезінформації та маніпулювання електоральними настроями полягає не лише у миттєвості розповсюдження інформації, а й у некритичному сприйнятті цієї інформації споживачами у потоці роликів та повідомлень, які вони проглядають заради розваги та відпочинку. Кейс “успіху” Келіна Джорджеску під час виборів у Румунії підтверджує ці тези.

ПІДХОДИ ДО ЗМЕНШЕННЯ ВПЛИВУ РОСІЇ НА ВИБОРИ В УКРАЇНІ

Розробка чітких і практичних підходів до зменшення впливу російської пропаганди на вибори в Україні є критично важливою для захисту демократії та стабільності держави. Виборчий процес має залишатися вільним від зовнішнього втручання, адже маніпуляції громадською думкою, поширення дезінформації та підрив довіри до влади є ключовими інструментами гібридної війни.

Ефективні заходи, такі як медіаграмотність, моніторинг інформаційних загроз, блокування ворожих операцій та міжнародна співпраця, допоможуть суспільству краще розпізнавати маніпуляції та знижувати їхній вплив. Це не лише захистить виборчий процес, а й посилить стійкість суспільства, зменшить ризик дестабілізації та зміцнить міжнародну довіру до результатів виборів.

Підходи до зменшення зловмисного російського впливу на вибори

Детальний і прив’язаний до дат план вступу до ЄС.

Швидкі темпи відбудови та спільні інвестиційні проекти.

Допомога європейських країн у поверненні біженців до України.

Визнання факту, що Росія вепонізає будь-які сфери

1. ДЕТАЛЬНИЙ І ПРИВ’ЯЗАНИЙ ДО ДАТ ПЛАН ВСТУПУ ДО ЄС

Перший підхід – це, звісно, чіткий план євроінтеграції України, оскільки продовження політики невизначеності з формальними обіцянками на кшталт “одного разу, коли все домашнє завдання буде зроблено”, швидше за все, призведе до стрімкого поширення євроскептицизму і зрештою до “грузинського сценарію”.

На цей момент, за даними всеукраїнських соціологічних опитувань, ЄС є найпопулярнішим геополітичним вибором українців – за цей крок виступає абсолютна більшість – близько 88% громадян підтримують такий курс.

Однак кейс Грузії яскраво демонструє, до чого призводить політика напіввідкритих дверей. Наразі це цілком лояльний до Кремля режим, який де-факто прийшов до влади раніше 2024 року. Торік він лише закріпив свій євроскептицизм та копіювання російських авторитарних практик.

Цілком імовірний такий же сценарій і для України – зростання євроскептиків, які будуть говорити про прагматизм, спочатку у перемовинах з ЄС, відкладаючи та ускладнюючи їх. Однак згодом, після проходження до парламенту чи набуття посади президента, вони обов’язково заговорять про прагматизм у відносинах з Росією.

Важливо не допустити реалізації грузинського сценарію в Україні.

При цьому не можна розтягувати вступ України до ЄС на великий відтинок часу. Через військові, геополітичні, соціальні, демографічні, економічні та інші чинники цей вступ має відбутися у найближчі 5-7 років з чіткою покроковою програмою, прив’язаною до конкретних дат. Чітка європейська перспектива дасть можливість протидіяти активним повоєнним спробам російської пропаганди та багаторівневим операціям впливу на стратегічному рівні перетворити Україну на “сіру зону”, а потім на аналог сучасної Грузії або як максимум – Білорусі. На тактичному рівні буде одразу можливо протидіяти одному з найбільш дієвих підходів Росії щодо втручанню у вибори на пострадянському просторі – протидіяти євроскептицизму осяжним у часі вступом до Європейського Союзу.

2. ШВИДКІ ТЕМПИ ВІДБУДОВИ ТА СПІЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ

Шкода спричинена Росією в економічному вимірі на даному етапі рахується доволі приблизно. Тим більше, що війна продовжується в тому ж високому темпі, що і у 2024 році, а атаки за допомогою дронів, ракет та КАБ лише збільшуються за масштабами і здійснюються Росією кожного дня. Можна лише стверджувати, що економічна шкода перевищує пів трільйони доларів і що Україна потребуватиме дуже великих ресурсів для відбудови після припинення бойових дій.

За таких умов, масштабна відбудова країни та спільні інвестиції з європейськими та іншими партнерами стали б природньою та наочною демонстрацією реального наближення України до вступу в ЄС. Це також дозволило б зменшити можливості російських операцій впливу та кампаній з дезінформації направлених на втручання у гіпотетичні вибори в Україні, де стратегічним наративом була б зрада з боку Заходу і конкретно з боку Європейського Союзу.

Як показали вибори у Грузії та Молдові, російська пропаганда дуже активно використовує економічні проблеми для звинувачення в них євроінтеграційних прагнень пострадянських країн. Україна не була і в подальшому не стане виключенням. Тим більше, що руйнівна війна без масштабної підтримки та допомоги у відбудові з боку ЄС створить плідний грунт для такого роду маніпуляцій у ході виборчих кампаній.

3. ДОПОМОГА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН У ПОВЕРНЕННІ БІЖЕНЦІВ ДО УКРАЇНИ

Проблема депопуляції є традиційною для повоєнного часу. Однак ця проблема була актуальною для України і до початку російсько-української війни в 2014 році та, тим більше, у 2022 році. Повномасштабна фаза війни вивела цю проблему на передній план та зробила її однією з найбільш гострих для української держави на наступні десятиліття. Крім втрат у війні та населення, яке залишилося на окупованих Росією територіях, сьогодні кількість українських біженців становить від 6 до 8 мільйонів осіб. З часом все більше громадян України вирішують “дилему біженців” не на користь України.

Проте європейські країни також можуть посприяти цьому: перш за все, скоротивши допомогу біженцям і заохочуючи їх повернутися в Україну, як тільки дозволить безпекова ситуація. Звичайно, є багато обставин, які необхідно враховувати.

Повернення цих людей має стати ще одним фактором демократичності майбутніх гіпотетичних виборів в Україні. Ця категорія громадян, яка на собі пережила необхідність залишити свою країну через агресивну війну Росії, також стане додатковою перепоною на шляху реалізації в Україні “грузинського сценарію”. Вони не є гарантією, але важливою складовою у цьому процесі.

4. ПРИЙНЯТТЯ ТОГО, ЩО РОСІЯ ВЕПОНІЗУЄ МАЙЖЕ ВСЕ

Російська пропаганда має давню історію перетворення на зброю нематеріальних сфер. Не стали виключенням і нові засоби масової комунікації.

Україна давно стикнулася та прийняла той факт, що Росія використовує підхід до просування своїх інтересів, який має назву “вепонізація”. Коріння цього підходу лежать у різниці двох фундаментальних понять: “культура” і “цивілізація”.

Росії приймає західні технології, як частину своєї цивілізації, але не має наміру приймати західні цінності як частину своєї культури. Більше того, Росія намагається використати їх як зброю проти самих країн Європи та США.

Тому країни Європи та колективного Заходу мають визнати, що Росія у своїй зловмисній діяльності використовує в якості зброї (вепонізує) абсолютно все: мову, релігію, права національних меншин, демократичні інститути і, звичайно, засоби масової інформації та комунікації. Коли ми визнаємо, що абсолютно все може бути використано як зброя, ми набагато чіткіше бачимо спроби російської пропаганди втрутитися у виборчий процес.

Ми можемо зробити це на прикладі соціальних мереж. Як вже було зазначено, згідно опитування Інституту конфліктології та аналізу Росії на початку 2024 року – серед української молоді 18-26 років, Telegram є найпопулярнішим месенджером і джерелом новин. Друге місце ділять TikTok та Instagram, які також значно випереджають усі інші месенджери та платформи.

Ми детально продемонстрували, як російська пропаганда використовує в своїх цілях Telegram і які саме підходи з великою долею вірогідності будуть використані нею під час гіпотетичних виборів в Україні.

Слід згадати про TikTok, який Росія також вепонізує. Ця платформа знаходиться на другому місці за популярністю в Україні, особливо серед української молоді. Розглянемо кілька тем, які активно переглядалися в TikTok у 2024 році та є актуальними для нашого аналізу.

Першою є дискусії в українському TikTok щодо легітимності президента Зеленського у 2024 році. Загальна кількість переглядів релевантних публікацій складає 44,5 млн. Цей показник було досягнуто лишь за допомогою 900 публікацій зроблених 207 акторами.

Пік переглядів: 2,1 млн – 4 липня, гнівний пост про блокпости.

Аналіз настроїв: 2,98 млн реакцій. 8% негативно, 18% позитивно, 74% нейтрально.

Варто згадати дискусії в українському ТікТок щодо територіальних центрів комплектування (ТЦК) у 2024 році. Загальна кількість переглядів релевантних повідомлень склала 701 млн.

Пік переглядів: 13,1 млн — 10 жовтня, рейд ТЦК на концерті “Океан Ельзи”.

Аналіз настроїв: 27,3 млн реакцій. 19% негативно, 3% позитивно, 78% нейтрально.

Як бачимо, навіть у найгостріший період війни російська пропаганда приділяє цим маніпуляціям велику увагу. У них постійно посилаються на європейське законодавство та зобов’язання, які взяла на себе Україна на шляху до Європейського Союзу.

Під час виборчої кампанії окремі політичні партії та актори будуть критикувати владу за порушення свободи слова та свободи віросповідання. Дуже важливо уникати формального підходу до цих звинувачень і брати до уваги всю картину гібридної війни, попередній досвід України та спроби Росії втрутитися у її виборчі кампанії та кампанії інших країн. Це буде вкрай важливо для протидії цим стратегічним підходам Російської Федерації щодо впливу на вибори та поширення скептицизму щодо України в європейських країнах.

Боротьба з мережами фізичного скуповування голосів буде дуже важливою, і, безсумнівно, ці мережі будуть використані на гіпотетичних виборах в Україні, в тому числі проросійськими кандидатами, оскільки Кремль ніколи не шкодував грошей на підкуп виборців, щоб привести до влади лояльних політиків. Це вимагає набагато менше ресурсів, аніж війна і дуже ефективно.

Однак ще більш важливим під час гіпотетичної виборчої кампанії буде використання месенджерів і соціальних мереж, оскільки телебачення сильно втратило свою роль у політичній агітації – цей процес триває багато років, але різко прискорився з початком повномасштабного вторгнення.

Як показує постійний медіа аналіз ІКАР, російська пропаганда дуже активно використовує соціальні мережі для своїх інформаційно-психологічних операцій та операцій впливу. Соціальні мережі, завдяки своїй популярності, вкоріненості в повсякденному житті громадян, а також розважальному характеру, надають широкий простір для такого роду зловмисної діяльності.

Іншими словами, українці використовують їх для розваги та відпочинку, а зрештою стають об’єктами маніпуляцій у політичних та військово-політичних цілях. Особливо це стосується TikTok, а також Telegram. Як показують численні приклади, як президентські вибори у Румунії в 2024 році, наразі немає однієї загальноприйнятної відповіді, що робити з маніпуляціями в соціальних мережах і месенджерах.

Очевидно, що постала потреба у загальних параметрах механізму протидії викривлення демократичного процесу за допомогою соціальних мереж. Очевидно і те, що розробляючи такий механізм протидії, не можна керуватися формальним підходом до законодавства. Тому що російська пропаганда часто апелює до захисту прав людини, щоб ці права знищити. Вепонізуючи те, що має намір підірвати або знищити.

Втручання Росії у виборчі процеси: ризики для України