Посилення «Альтернативи для Німеччини» (AfD) створює для Росії додаткові можливості впливати на політичні процеси в одній із провідних держав Європейського Союзу. Партія має власну політичну програму, однак її позиції щодо санкцій, військової допомоги Україні, енергетичної співпраці та відносин із Москвою збігаються з ключовими зовнішньополітичними інтересами Кремля. Це створює умови для використання партійної риторики в російських інформаційних кампаніях без необхідності прямої координації з її керівництвом.
Для Москви важливим є не лише просування окремих проросійських тез, а й зміна характеру політичної дискусії в Німеччині, зокрема шляхом зміщення уваги з відповідальності Росії за війну на економічні витрати підтримки України. Таким чином, наслідки російської агресії пояснюються рішеннями федерального уряду, тоді як відновлення співпраці з Москвою представляється як спосіб захистити національні економічні інтереси. Російські інформаційні мережі, зі свого боку, поширюють ці повідомлення, використовуючи партійний контент і вибірково спрямовуючи кампанії проти політичних конкурентів AfD.
Політична діяльність AfD та російські інформаційні операції формують взаємодоповнювальні канали впливу. Партія використовує критику зовнішньої політики уряду для розширення власної підтримки, тоді як Кремль отримує можливість просувати вигідні йому вимоги в межах внутрішньонімецької політичної конкуренції.
AfD формує партійну програму з огляду на інтереси Москви
Зовнішньополітична позиція AfD передбачає перегляд відносин Німеччини із західними партнерами та відновлення співпраці з Росією. Партія виступає за перебудову Європейського Союзу, зменшення ролі наднаціональних структур і формування багатополярного світового порядку. У програмі до виборів у Європарламент 2024 року, зокрема, пропонувалося розвивати відносини з Євразійським економічним союзом, у якому провідну роль відіграє Росія.
Після початку повномасштабного вторгнення AfD засудила російську агресію, але виступила проти основних інструментів підтримки України. У позиційному документі парламентської фракції від березня 2022 року партія закликала припинити бойові дії, водночас відкидаючи постачання зброї Україні, санкції проти Росії та перспективу вступу України до НАТО і ЄС. Натомість пропонувалося зосередитися на переговорах і можливій миротворчій місії ООН або ОБСЄ. При цьому документ не визначав конкретних умов, виконання яких мало б забезпечити припинення російської агресії.
Така позиція створює асиметрію між вимогами до України та Росії. Від України фактично очікується припинення опору або перехід до переговорів без попереднього визначення механізмів відновлення її територіальної цілісності. Водночас відкидаються заходи, спрямовані на обмеження можливостей Росії продовжувати війну, зокрема санкції та військова допомога Києву. Для Москви така позиція вигідна, оскільки сприяє ослабленню міжнародної підтримки України та зниженню економічних витрат, пов’язаних з війною.
Енергетична політика є ще одним, найбільш послідовним напрямком зближення позицій AfD із російськими інтересами. У червні 2022 року енергетичний речник парламентської фракції закликав запустити «Північний потік 2», пояснюючи відмову від російських енергоресурсів шкодою для німецької економіки. У жовтні того ж року фракція внесла пропозицію відремонтувати, відкрити та забезпечити захист газопроводів «Північний потік 1» і «Північний потік 2». Їх використання подавалося як засіб зниження цін і стабілізації енергопостачання.
Того самого місяця співголова партії Альтернатива для Німеччини Аліса Вайдель назвала війну «економічною війною проти Німеччини» та закликала до переговорів із Москвою. Вона також заявила, що майбутній територіальний устрій України не є питанням, яким має займатися Німеччина.
Ці заяви формують загальну лінію аргументації, в якій економічні наслідки війни пояснюються насамперед санкціями та рішеннями західних урядів. Відповідальність Москви за агресію та використання енергетичних поставок для політичного тиску при цьому відсувається на другий план. У такій інтерпретації відновлення співпраці з Росією постає як необхідна умова подолання економічних проблем Німеччини та перегляду її політики щодо Москви, попри продовження російської війни проти України.
Для Кремля така риторика має практичне значення. Вона переводить дискусію про російську агресію в площину економічних інтересів Німеччини, де санкції та військова допомога Україні стають предметом внутрішньополітичного протистояння. Це створює додаткові можливості для оскарження рішень федерального уряду та послаблення політичної підтримки України.
Контакти AfD з російськими структурами сприяють послабленню ізоляції Москви
Контакти AfD з російськими структурами розпочалися задовго до повномасштабного вторгнення в Україну та поступово перейшли від окремих політичних візитів до обговорення питань двосторонньої співпраці на високому рівні. У 2016 році депутати Маркус Претцель та Маркус Фронмайєр відвідали окупований Крим, а у 2018 році представники партії брали участь у спостереженні за президентськими виборами в Росії. Для Москви такі візити створювали можливість демонструвати наявність політичних контактів у Європі, незважаючи на міжнародне невизнання анексії Криму та критику російської виборчої системи.
Подальша взаємодія порушувала питання санкційної політики та відновлення відносин із Німеччиною. Так, у грудні 2020 року один із лідерів AfD Тіно Хрупалла зустрівся в Москві з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим, а вже в березні 2021 року Аліса Вайдель відвідала Росію, щоб обговорити скасування санкцій. Влітку того ж року Хрупалла взяв участь у конференції Міністерства оборони Росії. Ці зустрічі проходили на тлі нарощування російських військ біля кордонів України та посилення напруженості у відносинах із Заходом. Незважаючи на суттєве погіршення міжнародної обстановки, AfD зберігала прямі канали взаємодії з російським керівництвом, просуваючи порядок денний відновлення співпраці з Москвою.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну не призвело до повного припинення таких контактів, хоч і загострило розбіжності всередині партії щодо їх допустимих форм. У вересні 2022 року депутати земельних парламентів Ганс-Томас Тілльшнайдер, Даніель Вальд та Крістіан Блекс відвідали Росію та планували продовжити поїздку в окуповані Донецьку та Луганську області. Керівництво AfD заборонило їм здійснити цей візит, продемонструвавши прагнення обмежити найбільш політично чутливі ініціативи. Однак сам факт продовження поїздок після початку вторгнення свідчив про збереження контактів з російською стороною, незважаючи на міжнародну ізоляцію Москви, що посилилася.
У 2026 році важливим напрямом взаємодії знову стали питання енергетичної співпраці. У червні заступник голови парламентської фракції AfD та представник партії із зовнішньої політики Маркус Фронмайєр відвідав Петербурзький міжнародний економічний форум, де зустрівся зі спеціальним представником президента Росії Кирилом Дмитрієвим та керівником «Газпрому» Олексієм Міллером. Обговорення можливого поновлення роботи «Північного потоку» та російських газових поставок до Німеччини дозволило перевести питання відносин із Москвою у площину економічної доцільності. Фронмайєр обґрунтував свою участь необхідністю захисту німецьких економічних інтересів, фактично представляючи відновлення співробітництва з Росією як практичну альтернативу чинній політиці санкцій.
Систематичні контакти представників партії AfD із російськими структурами виходять за рамки звичайних публічних заяв. Вони включають прямий політичний діалог, участь у російських заходах, зустрічі з вищим державним керівництвом РФ та обговорення перспектив відновлення економічної співпраці в умовах повномасштабної війни. Для Москви такі контакти створюють додаткові канали комунікації з представниками німецької політичної системи, які підтримують перегляд санкційної та енергетичної політики. Таким чином, російська сторона отримує можливість просувати власні економічні та політичні інтереси в німецькому суспільстві, тоді як AfD використовує ці контакти для підтвердження власної зовнішньополітичної альтернативи курсу федерального уряду.
Риторика AfD сприяє просуванню інтересів Москви у внутрішньополітичний дискурс
Позиції щодо Росії та України є частиною ширшої критики федерального уряду. Партія пов’язує економічні труднощі, міграційну політику, обмеження інформаційного простору та питання національної ідентичності з нездатністю чинної влади захищати інтереси громадян. Такий підхід дозволяє інтегрувати зовнішньополітичні вимоги в ширшу програму внутрішньої політичної мобілізації.
У своїх заявах партія представляє підтримку України як причину погіршення економічного становища Німеччини. Військова допомога подається як марнування коштів, що мали б спрямовуватися на соціальні потреби, інфраструктуру та підтримку промисловості. Водночас санкції проти Росії та відмова від російського газу пов’язуються зі зростанням цін на енергоносії, скороченням виробництва й втратою робочих місць.
Ця аргументація спирається на реальні економічні проблеми, але вибірково пояснює їхні причини. Російська агресія, припинення газових поставок і попередня залежність Німеччини від одного постачальника відходять на другий план. У результаті питання відповідальності за військову агресію Росії зміщується в бік обговорення економічних труднощів і звинувачень на адресу німецького уряду, тоді як відновлення енергетичної співпраці з Москвою подається як прямий шлях до покращення економічної ситуації.
AfD також представляє військову допомогу як перешкоду для миру. Партія виступає за переговори з Росією, але не визначає умов, які мали б забезпечити припинення агресії та відновлення територіальної цілісності України. При цьому припинення військової підтримки Києва фактично стає частиною запропонованого підходу до врегулювання. Така логіка вказує на зміщення відповідальності за продовження війни та покликана створити політичне підґрунтя для подальшого вимагання обмежити допомогу Україні.
Інший механізм політичної риторики «Альтернативи для Німеччини» полягає в дискредитації федерального уряду та державних інституцій через звинувачення в цензурі й придушенні альтернативних поглядів. У березні 2022 року депутат партії Євген Шмідт в інтерв’ю російській «Комсомольській правді» заявив, що правляча еліта Німеччини нав’язує єдину думку та придушує альтернативні політичні позиції в медіа й інтернеті. Подібні твердження дозволяють представляти критику російської агресії та обмеження діяльності російських державних медіа як прояви внутрішньої цензури. У такий спосіб дискусія про відповідальність Росії переноситься на питання свободи слова та легітимності рішень німецької влади.
AfD спекулює на темі «дискримінації» російськомовних меншин та утисків державних медіа РФ, повністю відтворюючи наративи Москви. Це розширює цільову аудиторію партії та масштабує її політичний вплив, перетворюючи лояльність до Кремля на питання внутрішньої ідентичності електорату.
Окремим каналом поширення цих повідомлень є російськомовні медіа Німеччини, зокрема DruschbaFM, Golos Germanii та Berliner Telegraph. Вони висвітлюють становище російськомовних мешканців, обмеження російських медіа, санкції та відносини Німеччини з Росією. Перетин партійного й громадського середовищ простежується через участь представників AfD у відповідних організаціях. Сергій Фільберт і політик AfD Райнер Ротфусс входили до керівництва Druschba Global e.V., а організацію VADAR, створену для протидії дискримінації російськомовних мешканців Німеччини, очолював колишній депутат AfD Ульріх Оеме.
Подібна конфігурація сприяє поширенню взаємно підсилюваних тем через різні канали комунікації. Економічна критика формує невдоволення урядом, звинувачення в цензурі підривають довіру до офіційних пояснень, а тема дискримінації залучає аудиторії, для яких відносини з Росією пов’язані з питаннями мовної та культурної ідентичності. У сукупності ці наративи сприяють просуванню вимог переглянути підтримку України та відновити співпрацю з Москвою.
Російські інформаційні мережі використовують AfD для посилення власних кампаній
Російські інформаційні операції доповнюють партійну комунікацію та забезпечують додаткове поширення вигідних Москві повідомлень. Особливого значення це набуває напередодні земельних виборів у Саксонії-Ангальт, Мекленбурзі-Передній Померанії та Берліні, коли політична конкуренція створює додаткові можливості для впливу на суспільну дискусію.
Зафіксовані інформаційні кампанії демонструють вибіркове ставлення до політичних сил Німеччини. Сотні відео та дописів були спрямовані на дискредитацію німецьких політиків і партій. Водночас AfD та BSW залишалися єдиними політичними силами, проти яких не поширювалися аналогічні матеріали. Такий розподіл об’єктів інформаційних атак узгоджується з позиціями цих партій щодо Росії та України.
Проросійські інформаційні мережі інтегрують автентичні заяви та матеріали політиків AfD у дезінформаційні потоки разом із фальшивими документами та пропагандою. Використовуючи спільні домени, такі мережі залучають аудиторію довірою до партійних позицій, після чого поширюють маніпулятивний контент. Це дозволяє Кремлю легітимізувати власні наративи через впізнавані обличчя німецької політики.
Ці механізми взаємодоповнюють одне одного. Російські інформаційні кампанії дискредитують політичних опонентів AfD та BSW, тим самим зміцнюючи позиції цих партій. Одночасно проросійські мережі поширюють заяви їхніх представників, розширюючи аудиторію партій та посилюючи присутність вигідних Москві тез у німецькій політичній дискусії. Така підтримка не потребує прямої координації сторін, оскільки збіг позицій дозволяє російським мережам використовувати риторику AfD та BSW для просування власних інтересів.
Політичні наслідки для Німеччини та підтримки України
AfD має власні політичні цілі, електоральні інтереси та програму, однак збіг її позицій із ключовими вимогами Москви, контакти окремих представників із російськими посадовцями та використання партійного контенту в російських інформаційних кампаніях створюють умови для взаємного посилення цих процесів.
Основна перевага такого механізму для Росії полягає в можливості просувати зовнішньополітичні інтереси через внутрішню політичну конкуренцію Німеччини. Вимоги припинити військову допомогу Україні, скасувати санкції та відновити енергетичну співпрацю з Москвою набувають форми дискусії про економічне благополуччя, свободу слова та національні інтереси німецьких громадян. Це знижує політичну ізольованість проросійських позицій і ускладнює їхнє відокремлення від ширшої внутрішньої критики уряду.
Для Кремля основний ефект полягає не так у зміні зовнішньополітичного курсу Німеччини, як у створенні внутрішніх політичних перешкод для його послідовної реалізації. Якщо підтримка України залишається предметом внутрішньополітичного протистояння, уряду складніше забезпечувати сталість військової допомоги та формувати спільну позицію з європейськими партнерами. Використання політичних позицій AfD та їхнє інформаційне підсилення створюють для Росії додаткові можливості ускладнювати послідовну реалізацію німецької політики щодо України та формування спільної позиції ЄС.
