Це аналітичне дослідження документує системну трансформацію повітряних інкурсій Російської Федерації над суверенним повітряним простором країн НАТО та ЄС протягом 2022–2026 років. Емпіричні докази свідчать, що ці вильоти безпілотних літальних апаратів (БПЛА) більше не можна охарактеризувати як спорадичні аномалії чи ненавмисні навігаційні відхилення. Натомість вони являють собою інтегровану, керовану державою військово-розвідувальну доктрину, що поєднує методичну розвідку боєм, системну експлуатацію шпарин у санкційному комплаєнсі, застосування комерційного морського «тіньового флоту» як офшорних передових платформ базування та мобілізацію децентралізованих осередків проксі. Вирішальним є те, що ця діяльність переросла у прямий промисловий і логістичний саботаж, який здійснюється нижче порогу відкритої війни під навмисним прикриттям атрибуційної неоднозначності (attributional ambiguity).
КОНЦЕПТУАЛЬНІ РАМКИ: ВІД ДЕГРАДАЦІЇ HUMINT ДО ІНТЕГРОВАНОЇ АРХІТЕКТУРИ БЕЗПІЛОТНОГО ПРИМУСУ
Повномасштабне вторгнення Кремля в Україну в лютому 2022 року та подальша висилка понад 400 співробітників російських спецслужб, які діяли під дипломатичним прикриттям у країнах Європейського Союзу, завдали безпрецедентного удару по традиційній людській розвідці (HUMINT) Москви в усій Європі. Одночасно хронічна структурна нездатність Росії розгорнути ефективні орбітальні сузір’я радіолокаційної (SAR) та оптико-електронної (EO) космічної розвідки високої роздільної здатності створила оперативний розвідувальний вакуум для Генерального штабу ЗС РФ.
Для нейтралізації цієї стратегічної вразливості Головне управління Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації (ГРУ, зокрема спеціалізовані підрозділи військової частини 29155 та військової частини 55111) у міжвідомчій координації з Управлінням «П» (промислова контррозвідка) Служби економічної безпеки ФСБ розгорнули багаторівневу, міждоменну архітектуру безпілотних авіаційних систем (БАС), розраховану на безперервне функціонування в «сірій зоні».
Цей безпілотний наступ структурно інтегрований у нелегальну логістику Москви з ухилення від санкцій. Перетворюючи на зброю комерційні судноплавні маршрути, корпоративні схеми із застосуванням зручних прапорів, внутрішні прогалини в трудовому та міграційному законодавстві західних країн, а також не врегульовані юрисдикції в міжнародному морському праві, російські розвідувальні служби інтегрували комерційну морську та сухопутну логістику в діючий розвідувально-диверсійний комплекс.
Оперативна мета цієї кампанії безпосередньо узгоджується з російською доктриною Стратегічної операції з ураження критично важливих об’єктів (СОДЦО / SODTsO). Інкурсії слугують подвійному стратегічному імперативу: пасивно картографувати критичну національну інфраструктуру (CNI) та об’єкти ядерного стримування НАТО для формування вичерпних каталогів цілей і водночас активно розкривати архітектуру інтегрованої протиповітряної та протиракетної оборони (IAMD) Альянсу. Ці провокаційні польоти змушують союзників активувати радари, розкриваючи робочі частоти випромінювачів батарей Patriot, NASAMS та IRIS-T, а також дозволяють зафіксувати часові нормативи перехоплення винищувачами чергових сил Quick Reaction Alert (QRA) і командні ланцюги прийняття рішень військовим керівництвом Заходу.
ОПЕРАТИВНІ ВЕКТОРИ: МОРСЬКІ БАЗИ РОЗГОРТАННЯ ТА СУХОПУТНІ ПРОКСІ-МЕРЕЖІ
Морський вектор: Санкційний «тіньовий флот» як автономні офшорні платформи базування
Головна вісь російської присутності в безпілотному спостереженні спирається на переобладнання танкерів для перевезення сирої нафти, суховантажів і допоміжних дослідницьких суден, що порушують санкційний режим і курсують під зручними прапорами, на мобільні, автономні передові платформи запуску для безпілотників літакового типу середньої та великої дальності з розмахом крил від 3 до 6 метрів.
Російський морський регістр судноплавства (РМРС / RMRS) виступає суверенним адміністративним фасилітатором цієї схеми, забезпечуючи статутну сертифікацію та юридичне класифікаційне прикриття для комерційного тоннажу, залученого до таємного збору розвідданих.
Діючи у виключних економічних зонах (ВЕЗ) та ключових морських вузлах Північного і Балтійського морів, ці переобладнані комерційні судна здійснюють запуски БПЛА «Орлан-10», модифікованих цивільних апаратів і баражуючих боєприпасів безпосередньо з відкритих вантажних палуб.
Цей оперативний профіль гарантує стійку автономність на морі та скритність, усуваючи радіолокаційні ознаки зльоту із суші та дозволяючи апаратам наближатися до прибережних радіолокаційних рубежів на надмалих висотах до моменту їхнього виявлення береговими сенсорами.
Сухопутний вектор: «Одноразові проксі», вербування в Telegram та транскордонне 5G-дистанційне керування
Доповнюючи морські вектори розгортання, Кремль створив мережу розподілених наземних диверсійних осередків безпосередньо всередині території західних країн. Користуючись відкритим обігом комерційної готової електроніки (COTS) та місцевими тіньовими ринками праці, ГРУ відмовилося від фізичної присутності кадрових офіцерів розвідки на етапах тактичних запусків, покладаючись на завербованих «одноразових проксі» (disposable proxies).
На таких оперативних театрах, як Велика Британія під час розвідувальних польотів у листопаді 2024 року проти авіабаз ВПС США в Східній Англії (RAF Feltwell, Mildenhall та Lakenheath), тактичні запуски виконувалися з території сільськогосподарських угідь виконавцями, замаскованими під сезонних працівників, що ефективно завадило швидкій атрибуції та ідентифікації комбатантів. У Північній Америці закупівельні мережі купували важкі цивільні планери через мережі роздрібної торгівлі, після чого прошивали системи спеціальними модифікаціями програмного забезпечення для нейтралізації обов’язкових геозон, заборонених для польотів (no-fly boundaries). Залучення завербованих іноземних громадян (як показало судове переслідування Фен’юнь Ші) створює додатковий контур оперативної ізоляції, дозволяючи Москві маскувати стратегічний збір інформації на держзамовлення під вивіскою локального промислового шпигунства.
Технологічна кульмінація цієї розподіленої наземної мережі проявилася під час диверсійної операції проти аеропорту Лейпциг/Галле в серпні 2026 року. Ударний FPV-дрон було розгорнуто з покинутого поселення Курсдорф / Кабельскеталь із використанням комплексу промислових 5G-роутерів та радіочастотних ретрансляторів. Така топологія дозволила здійснювати тактичне пілотування дистанційно з території третіх країн або безпосередньо з РФ, забезпечивши повну атрибуційну неоднозначність і віддаливши оператора від фізичної точки старту.
СТРАТЕГІЧНИЙ ТЕМП, ГЕОГРАФІЧНІ МОДЕЛІ ТА АНАЛІЗ ТРЕНДІВ РОЗВІДУВАЛЬНО-УДАРНОЇ АКТИВНОСТІ
У період між 2022 та 2026 роками російські безпілотні повітряні операції над Заходом пройшли через чотири окремі оперативні фази, позначені ескалацією технічної складності, зміною цілей та свідомим скороченням часу на реагування:
Фаза 1: Базове стрес-тестування та атрибуційне зондування (2022–2023)
Початкова фаза стартувала з висококінетичних поодиноких проникнень, спрямованих на виявлення розривів координації між національними командними центрами та інтегрованими структурами НАТО. Проліт радянського 6-тонного реактивного комплексу Ту-141 «Стриж» з авіабомбою ОФАБ-100-120 через простір Румунії та Угорщини перед падінням у Загребі (Хорватія) 10 березня 2022 року розкрив критичні процедурні затримки в союзницьких каналах взаємного сповіщення.
До кінця 2023 року географія операцій розширилася через Атлантику: зафіксовано проникнення в заборонену зону (P-48) полігону ядерних випробувань у Неваді, а тривалі вильоти груп БПЛА над об’єднаною базою ВПС США «Ленглі» протягом 17 ночей поспіль продемонстрували вразливість внутрішніх периметрів військових об’єктів і змусили командування здійснити розосередження ескадрилій сучасних винищувачів F-22A Raptor.
Фаза 2: Інтеграція морського «тіньового флоту» та мапування критичної інфраструктури (2024 — перша половина 2025)
Протягом 2024-го та на початку 2025 року російська розвідка перейшла від випадкових залетів до методичного картографування стратегічної логістики й енергетики з морських напрямків. Систематичне стеження за хімічним технопарком ChemCoast, СПГ-терміналами та законсервованою АЕС Брунсбюттель у серпні 2024 року підтвердило оперативну фіксацію на критичних цивільних енергетичних вузлах. У листопаді 2024 року ця тактика була масштабована у скоординовані операції з моря й суші проти авіабаз RAF Lakenheath, Mildenhall та Feltwell, синхронізовані в часі з модернізацією інфраструктури під розміщення ядерних авіабомб B61-12. Морський вектор став очевидним через прямі епізоди переслідування військових суден, включно з тригодинним супроводом патрульного катера Федеральної поліції Німеччини Potsdam у Північному морі, а також цілеспрямованими вильотами над суднобудівними верфями та базами підводних човнів в Екернферде й Кілі.
Фаза 3: Параліч інфраструктури та зондування сил ядерного стримування (друга половина 2025 — початок 2026).
До кінця 2025 року інкурсії почали використовувати для створення гострого економічного колапсу та прямого виклику стратегічним об’єктам. Координоване застосування важких формацій БАС з увімкненими проблисковими маяками над аеропортами Копенгагена, Ольборга та Біллунда у вересні 2025 року паралізувало цивільне авіасполучення Данії на 4 години (скасовано 190 рейсів) із паралельним зондуванням авіабази Скридструп, де проходили підготовку українські пілоти F-16. Одночасно морські платформи посилили польоти над найбільш чутливими об’єктами оборони Західної Європи: було зафіксовано повторні проникнення до сховищ ядерної зброї B61-12 на авіабазі Волкель у Нідерландах, прорив повітряного простору пункту базування підводних човнів з балістичними ракетами Стратегічних океанських сил Франції (FOST) на півострові Іль-Лонг, а також маневри безпосередньо біля французького авіаносця Charles de Gaulle біля узбережжя Мальме до моменту нейтралізації шведським комплексом РЕБ.
Фаза 4: Промисловий саботаж, жертви серед цивільного населення та задіяння механізмів колективної оборони (2026)
Стратегічний поріг було подолано навесні та влітку 2026 року, коли Москва перейшла до безпосередніх руйнівних кінетичних операцій. 29 травня 2026 року російський ударний апарат «Герань-2» влучив у житловий багатоквартирний будинок у місті Галац (Румунія), спричинивши масштабну пожежу та поранення двох цивільних мешканців, що стало першим задокументованим фактом поранення громадян країни НАТО від прямого удару російського безпілотника.
У серпні 2026 року ця доктрина переросла в промисловий саботаж: FPV-платформа з військовою вибухівкою «Семтекс» здійснила спробу знищення важкого стратегічного транспортного літака Ан-124-100 «Руслан» Antonov Airlines (задіяного у програмі стратегічних авіаперевезень НАТО SALIS) в аеропорту Лейпциг/Галле, спровокувавши повітряне зіткнення комерційного вантажного літака Boeing компанії DHL. Кульмінацією кампанії став координований прорив кордону Польщі ешелоном із 21 безпілотника 9 вересня 2026 року, що паралізувало роботу ключових аеропортів і спонукало польський уряд офіційно задіяти екстрені консультації за Статтею 4 Вашингтонського договору НАТО.
ТАКТИЧНИЙ ТА СТРАТЕГІЧНИЙ ПРОГНОЗ: ТЕХНОЛОГІЇ УДАРУ МАЙБУТНЬОГО ТА ЕВОЛЮЦІЯ ЗАГРОЗ
Траєкторія розвитку російських безпілотних дій над територіями суверенних західних держав демонструє незворотний перехід до безперервного саботажу промисловості та логістики. Цю еволюцію визначають чотири ключові технологічні вектори:
Автономне термінальне донаведення за алгоритмами Edge-AI (Pixel Lock/ оптичне зіставлення сцени)
Застосування малопотужних нейроморфних процесорів для граничних обчислень усуває залежність від супутникових навігаційних каналів, зводячи нанівець ефективність традиційних засобів глушіння та спуфінгу сигналів GNSS. Працюючи за алгоритмами оптико-електронної цифрової кореляції контурів місцевості (DSMAC), ударні платформи в реальному часі порівнюють відеопотік з бортової оптичної камери із завантаженими ортофотопланами та синтетичними 3D-моделями об’єктів критичної інфраструктури Заходу (кабіни літаків, високовольтні трансформатори 380 кВ, сферичні резервуари СПГ), завершуючи атаку в повній радіочастотній тиші (EMCON).
Оптоволоконні дротові лінії керування з мікрокотушками
Передові осередки диверсійних груп впроваджують мікрокотушки ультратонкого оптоволокна з дальністю розмотування від 10 до 20 кілометрів для тактичних FPV-комплексів. Оскільки команди керування та зворотний відеопотік передаються через скловолокно, апарат взагалі не випромінює радіосигналів, повністю захищений від будь-яких діючих засобів РЕБ і забезпечує оператору бездоганну якість зображення без часових затримок.
Асиметрична війна на виснаження запасів ППО (Cost-Imposition)
Систематичні пуски дешевих хибних цілей із пінополістиролу та фанери вартістю менше $3,000 змушують структури ППО союзників піднімати перехоплювачі за високою вартістю льотної години та витрачати дефіцитні високотехнологічні ракети, швидко виснажуючи арсенали перехоплювачів Альянсу.
Кінетичні провокації «Під чужим прапором»
Москва масштабує виробництво та застосування гібридних безпілотних систем, які візуально та конструктивно копіюють геометрію українських далекобійних БПЛА. Ці операції спрямовані на завдання навмисних руйнувань цивільним або енергетичним об’єктам країн НАТО для розколу консенсусу в західній коаліції та підриву підтримки безпекової допомоги з боку її суспільств.
СТРАТЕГІЧНИЙ ПЛАН ПРОТИДІЇ: ПРАКТИЧНІ ДИРЕКТИВИ ДЛЯ ОБОРОННИХ ПАРТНЕРІВ ЗАХОДУ
Юридичні, регуляторні та контррозвідувальні заходи
Перегляд Правил застосування сили мирного часу (ROE)
Союзницьким урядам необхідно скасувати бюрократичні обмеження мирного часу, які вимагають тривалого погодження з цивільними авіадиспетчерами або обов’язкового візуального підтвердження перехоплення над чутливими військовими зонами. Командири гарнізонів та баз, що прикривають критичні об’єкти (склади ядерної зброї, бойові авіабази та військово-морські арсенали), повинні отримати чіткі законодавчі повноваження негайно застосовувати кінетичні засоби та спрямовану енергію для знищення будь-якої несанкціонованої безпілотної системи, що порушила охоронний периметр.
Морські операції перехоплення за конвенцією UNCLOS (статті 92 та 110)
НАТО та Європейському Союзу слід розгорнути спеціалізовану морську оперативну групу перехоплення в Балтійському та Північному морях. Спираючись на статті 92 та 110 Конвенції ООН з морського права, військово-морські сили союзників мають системно проводити операції з огляду, висадки та затримання (VBSS) підозрілих суден «тіньового флоту», які маніпулюють сигналами AIS, використовують підроблені судноплавні документи або приховано перевозять технічні засоби запуску БАС і персонал.
Ліквідація державних і комерційних фасилітаторів
Західні органи влади мають анулювати ліцензії та закрити всі європейські представництва Російського морського регістру судноплавства (RMRS). Паралельно приватні військові та охоронні компанії, які використовуються як прикриття російських спецслужб (зокрема Moran Security Group), мають бути офіційно внесені до списків транснаціональних терористичних організацій із накладенням арешту на активи та притягненням керівництва, екіпажів і кураторів з ФСБ до кримінальної відповідальності.
Комплексні технічні та інженерні заходи cUAS
Пасивний інженерний захист об’єктів (HOP Framework)
Необхідно терміново обладнати критичні логістичні вузли засобами фізичного екранування, включно зі встановленням перекриттів із надміцних сталевих тросів та кевларових сіток над відкритими майданчиками стоянки стратегічної авіації, високовольтними трансформаторами та насосними станціями перекачування палива для нейтралізації кумулятивного ефекту FPV-боєприпасів.
Мережі спостереження на основі мультисенсорної інтеграції (Multi-Sensor Fusion)
Стратегічні логістичні вузли, навчальні бази та ядерні об’єкти мають бути захищені комбінованими сенсорними рубежами, що об’єднують 3D-радари міліметрового діапазону, пасивні пеленгатори радіочастотних сигнатур, розподілені акустичні решітки (налаштовані на звукові частоти двигунів БПЛА) та оптико-інфрачервоні поворотні станції для гарантованого супроводу цілей, які не випромінюють радіосигналів.
Системи спрямованої енергії та перехоплювачі з низькою супутньою шкодою
Військовим командуванням союзників слід прискорити постачання у війська мікрохвильових комплексів високої потужності (HPM), здатних випалювати бортову електроніку цілих роїв дронів одночасно без утворення небезпечних падінь уламків. Рубежі оборони необхідно підсилити багаторазовими швидкісними дронами-перехоплювачами сіткового та контактно-таранного типу.
