Трансформація системи державного управління в Російській Федерації дедалі глибше підпорядковується завданням системної мілітаризації цивільного апарату та формування закритої касти управлінців, чия легітимність ґрунтується на спільній участі у воєнній агресії проти України. Започаткована за прямою вказівкою Володимира Путіна навесні 2024 року, кадрова програма «Час героїв» за два роки перетворилася з пілотного ідеологічного проєкту на централізований конвеєр відтворення владної верхівки. Кремль використовує цей механізм не лише для витіснення залишків технократичних та економічно орієнтованих чиновників лояльною воєнізованою верствою, а й для запобігання внутрішній дестабілізації після кризи, спричиненої заколотом ПВК «Вагнер».
Осінь 2026 року стала вододілом у реалізації цієї стратегії. Підсумки парламентської та регіональних виборчих кампаній засвідчили перехід режиму від точкових адміністративних призначень до системного закріплення комбатантів у законодавчій владі через контрольований електоральний механізм. Цей процес завершує формування паралельної воєнної бюрократії на всіх рівнях управління.
Ветеранська фракція в Державній думі як головний електоральний зсув 2026 року
Єдиний день голосування 18–20 вересня 2026 року ознаменував якісний перехід у функціонуванні програми «Час героїв», відкривши комбатантам шлях до прямого контролю над нормотворчим процесом на федеральному рівні. За підсумками виборів 19 слухачів і випускників проєкту здобули депутатські мандати Державної думи РФ IX скликання, сформувавши консолідоване ядро майбутньої парламентської фракції комбатантів.
Висування кандидатів відбувалося під безпосереднім кураторством виборчого штабу «Єдиної Росії» та Адміністрації президента РФ і охоплювало як загальнофедеральні списки, так і одномандатні округи. Зокрема, перемогу в Махачкалинському одномандатному окрузі Республіки Дагестан здобув підполковник медичної служби Магомед Валіхов, який перед виборами пройшов управлінське стажування на посаді заступника міністра охорони здоровʼя республіки під наставництвом голови Дагестану Сергія Мелікова. У Тушинському окрузі Москви депутатський мандат виборов Едуард Казимов, а в Уфімському окрузі Башкортостану переможцем став Денис Чернавін. За загальнофедеральним партійним списком «Єдиної Росії» депутатський статус отримав Сергій Ковальов.
Знаковою персональною траєкторією стало обрання до Державної думи Владислава Головіна, відомого під позивним «Струна». Командир штурмових груп 382-го окремого батальйону 810-ї окремої бригади морської піхоти під час штурму Маріуполя, Головін після поранення був відібраний до першого набору програми «Час героїв», згодом очолив Головний штаб всеросійського військово-патріотичного руху «Юнармія», а восени 2026 року конвертував медійну впізнаваність у федеральний депутатський мандат.
Паралельно з федеральним парламентом воєнізована верхівка інтегрувалася в регіональні законодавчі збори та муніципальні ради. Кавалер трьох орденів Мужності полковник Євген Чинцов очолив Міську думу Нижнього Новгорода, майор Іван Болдирєв обійняв депутатське крісло в Тамбовській обласній думі, лейтенант Артур Потапов увійшов до складу Законодавчих зборів Приморського краю, а капітан військової розвідки Чорноморського флоту РФ Роман Кулаков отримав мандат депутата Законодавчих зборів окупованого Севастополя.
Стратегічним прецедентом стало призначення Анатолія Сисоєва, учасника другого потоку програми, підполковника інженерних військ і Героя Росії, до складу Центральної виборчої комісії РФ. Його включення до виборчого органу закріпило пряму присутність силовиків у механізмах організації виборів, підрахунку голосів та адміністрування цифрового голосування в майбутніх виборчих циклах.
Загалом станом на осінь 2026 року кількість випускників програми, призначених на посади у федеральних міністерствах, регіональних урядах, виборчих органах і державних корпораціях, перевищила 120 осіб.
Індивідуальні стратегії перерозподілу кандидатів між виконавчими структурами
Кадрова політика Адміністрації президента РФ демонструє чітко розраховану технологію сегрегації випускників. Реальні фінансові та адміністративні важелі передаються виключно особам із попереднім номенклатурним або політичним бекграундом, тоді як польові командири без управлінського досвіду спрямовуються у сферу ідеології та пропаганди.
Найпомітнішою фігурою на найвищому рівні виконавчої влади став Артем Жога, колишній командир розвідувального батальйону «Спарта» та екс-голова окупаційної «Народної ради ДНР». Пройшовши підготовку в межах першого потоку, Жога був призначений повноважним представником президента РФ в Уральському федеральному окрузі та включений до постійного складу Ради безпеки РФ, де отримав функції куратора оборонно-промислового комплексу Уралу та нагляду за ідеологічною лояльністю регіональних еліт.
Першим випускником проєкту, який очолив субʼєкт федерації, став Євген Первишов. Колишній мер Краснодара й депутат Державної думи Первишов восени 2022 року добровільно вступив до створеного для чиновників батальйону «БАРС-Каскад», що дало йому змогу використати формальний статус ветерана для легітимації у програмі «Час героїв» і подальшого призначення губернатором Тамбовської області.
Аналогічний шлях пройшла колишня заступниця керівника фонду «Захисники Вітчизни» Марія Костюк, яка безпосередньо керувала процесом відбору учасників програми «Час героїв», а згодом обійняла посаду губернаторки Єврейської автономної області. До губернаторського корпусу також увійшов генерал-майор Олександр Шуваєв: у травні 2026 року його призначили тимчасовим виконувачем обовʼязків губернатора Бєлгородської області, а у вересні обрали губернатором.
Значна група випускників закріпилася у стратегічних державних монополіях і високотехнологічних оборонних сегментах, перебравши на себе функції нагляду за виробничими циклами та соціальними фондами. Учасник другого набору Віталій Подлєсний за кураторства свого наставника Володимира Верховцева обійняв посаду заступника генерального директора з розвитку виробничої системи та цифровізації АТ «Росатом Недра», отримавши контроль над оптимізацією ланцюгів сировинного забезпечення ядерного комплексу РФ. Колишній командир розвідувальної роти 52-го мобілізаційного полку Володимир Сайбель став заступником начальника департаменту соціального розвитку ВАТ «РЖД» за протекцією генерального директора, голови правління компанії Олега Бєлозьорова, поєднуючи цю посаду з членством у Генеральній раді «Єдиної Росії».
Розвиток сектору ударних безпілотників також опинився під контролем кадрів програми. Учасник бойових дій проти України Костянтин Яшин за підтримки заступника керівника Адміністрації президента РФ Максима Орєшкіна очолив Науково-виробничий центр безпілотних авіаційних систем «Самара», тоді як кавалер двох орденів Мужності Едуард Шонов став заступником керівника АНО «Федеральний центр БАС», спираючись на підтримку заступниці мера Москви Наталії Сергуніної. Колишній морський піхотинець Євген Сєров обійняв посаду радника держкорпорації «Роскосмос» із супутникобудування під кураторством її генерального директора Дмитра Баканова, тоді як Костянтин Аксьонов став директором проєктів Дивізіону розвитку цивільно-військових технологій Агентства стратегічних ініціатив.
Натомість близько 80 % бойових офіцерів, які не мали попередніх звʼязків із бюрократичним апаратом, були спрямовані в сектор патріотичного виховання, молодіжних рухів та ідеологічного контролю. Капітанка медичної служби Дарʼя Свєтяш, яка брала участь у боях за Гостомель у складі 31-ї окремої десантно-штурмової бригади, під патронатом голови Ради Федерації Валентини Матвієнко, стала постійною учасницею публічних заходів верхньої палати парламенту та провладних молодіжних рухів. Командир штурмового танкового батальйону майор Артур Орлов був призначений головою правління загальноросійського руху дітей і молоді «Рух перших», зосередивши у своїх руках централізований ресурс позашкільної мілітаризації російських школярів.
Командир штурмового загону «Чорна мамба» 252-го мотострілецького полку майор Ігор Юргін обійняв посаду директора департаменту в Міністерстві просвіти РФ, отримавши важелі впливу на зміст шкільних програм із початкової військової підготовки. Герой Росії Балдан Цидипов очолив департамент патріотичної роботи Російського товариства «Знання» за підтримки губернатора Забайкальського краю Олександра Осипова, а підполковник Сергій Бойко — департамент молодіжної політики та виховної діяльності Міністерства науки і вищої освіти РФ за безпосереднього наставництва міністра Валерія Фалькова.
Політична реабілітація та надання імунітету фігурантам справ про воєнні злочини
Програма «Час героїв» виконує функцію державної системи прикриття та політико-правової реабілітації військовослужбовців ЗС РФ і співробітників силових відомств, яких українські слідчі органи та міжнародні суди підозрюють у вчиненні тяжких воєнних злочинів проти цивільного населення. Інтеграція до держапарату, призначення на посади у виконавчій вертикалі та надання депутатських мандатів забезпечують цим особам процесуальний імунітет всередині країни та захист від екстрадиції на підставі статті 61 Конституції РФ.
Показовий задокументований приклад – біографія капітана Нурсултана Муссагалєєва, командира розвідувального взводу 104-го десантно-штурмового полку 76-ї десантно-штурмової дивізії Повітряно-десантних військ РФ. Муссагалєєв офіційно підозрюється за частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України у віддачі наказу про викрадення, катування та розстріл 29-річного цивільного мешканця в селі Дмитрівка Бучанського району Київської області в березні 2022 року. Після завершення першого навчального модуля програми в «Сенежі» Муссагалєєв у березні 2025 року був обраний головою Новосергієвського району Оренбурзької області, а за підсумками виборів у вересні 2026 року – здобув мандат депутата Державної думи РФ за списком «Єдиної Росії» (підсумки затвердила ЦВК Росії 25 вересня 2026 року) і склав повноваження голови району. Мандат забезпечив йому депутатську недоторканність.
Аналогічний посадовий захист отримав полковник Сергій Карасьов, колишній командир 31-ї окремої гвардійської десантно-штурмової бригади, чиє імʼя фігурує в матеріалах кримінальних проваджень Офісу Генерального прокурора України у звʼязку з розстрілами цивільних мешканців Ірпеня Київської області під час окупації навесні 2022 року. Пройшовши навчання в межах другого потоку програми «Час героїв», Карасьов у січні 2026 року був призначений заступником голови міського округу Самари, увійшовши до керівництва великого промислового центру.
У виконавчій вертикалі Брянської області статус виконувача обовʼязків заступника губернатора отримав полковник поліції Андрій Фролєнков, колишній заступник командира загону ОМОН «Арсенал» Управління Росгвардії. Фролєнков керував силовими підрозділами під час захоплення Чорнобильської АЕС та організації репресивних фільтраційних заходів у зоні відчуження і прилеглих районах Київщини, за що був внесений до 12-го санкційного пакета Європейського Союзу, однак наразі розпоряджається регіональними ресурсами в прикордонному субʼєкті РФ.
Крім того, посади регіональних міністрів отримали офіцери 70-го гвардійського мотострілецького полку 42-ї мотострілецької дивізії підполковник Юрій Абаєв (позивний «Буйвол») і старший лейтенант Темірлан Абуталімов. Обидва фігурують у матеріалах радіоперехоплень воєнної розвідки України як представники командного складу, причетні до віддачі наказів про розстріл чотирьох українських військовополонених біля села Роботине на Запоріжжі в травні 2024 року. Після закінчення навчання Абаєв очолив Міністерство праці та соціального розвитку Республіки Північна Осетія – Аланія, а Абуталімов став виконувачем обовʼязків міністра з національної політики та справ релігій Республіки Дагестан; однак навесні 2026 року він тимчасово зник із публічного поля, ймовірно, через конфлікт із місцевими кланами.
Сам керівник уральського полпредства Артем Жога, як багаторічний ватажок формувань «ДНР», підозрюється Службою безпеки України в посяганні на територіальну цілісність України та веденні агресивної війни. Крім того, він перебуває під прямими санкціями США, Європейського Союзу, Великої Британії та Японії.
Тіньові підрядники та цифрові витоки навколо логістики закритого кампусу Сенеж
Основним фізичним центром проведення навчальних модулів є «Майстерня управління Сенеж» — закритий автономний комплекс площею 85 гектарів, розташований на березі однойменного озера в Солнєчногорську Московської області. Комплекс перебуває під цілодобовою охороною та підпорядкований Вищій школі державного управління (ВШДУ) РАНХіГС, яку очолює ректор Олексій Комісаров.
Центральним архітектурним обʼєктом бази є шестипелюстковий навчальний корпус «Агора» загальною площею 10 000 квадратних метрів, збудований під єдиним куполом із клеєного бруса без внутрішніх опорних колон. Усередині будівлі розташовані амфітеатр на 780 місць, радіальні медіаекрани високої роздільної здатності та мережа інтелектуальних камер відеоспостереження з функцією біометричної ідентифікації та автоматичного відстеження переміщення слухачів. Для проживання комбатантів збудовано чотири пʼятиповерхові готельні блоки на набережній озера, сполучені з навчальними аудиторіями закритими утепленими галереями, що мінімізують вихід слухачів за межі контрольованого периметра.
Фінансове та господарське забезпечення функціонування кампусу «Сенеж» перебуває під монопольним контролем невеликого пулу наближених підрядників. Головним технічним виконавцем і організатором забудови є ТОВ «Коннект» (LLC “Connect”), яке очолює Заур Махірович Насиров. Загалом його компанія освоїла на державних підрядах, повʼязаних із президентськими молодіжними та освітніми заходами, близько 11,6 млрд рублів. Закрите триразове ресторанне обслуговування учасників модулів і представників політичного керівництва здійснює компанія BE:CATERING під управлінням голови Союзу комбінатів громадського харчування РФ Максима Бєляєва. Технічне обслуговування інженерних систем, прибирання та набір допоміжного персоналу забезпечують комерційні структури Coleman Group, ТОВ «ЦС Проект» і ТОВ «Техномедіа Груп».
Навчальний процес у кампусі організовано за суворим казарменим розпорядком тривалістю до 17 годин на добу. Розклад передбачає щоденні пробіжки парковою зоною о 6:00, інтенсивні лекції з бюджетного федералізму та державного контролю до 18:00, а також вечірню роботу над спільними апаратними кейсами до 23:00. Навчальний план також передбачає виїзні заходи закритого типу, зокрема полярну експедицію слухачів на атомному криголамі «50 лет Победы» до Північного полюса влітку 2024 року.
Попри режимний статус обʼєкта та близькість бази до пункту постійної дислокації Центру спеціального призначення «Сенеж» Сил спеціальних операцій ЗС РФ (в/ч 92154; до 2009 року — 322-й центр підготовки фахівців ГРУ), у системі безпеки було виявлено суттєві розвідувальні вразливості. Аналіз відкритих даних фітнес-застосунків Garmin, Strava та MyFitnessPal, якими користуються слухачі програми, дав змогу верифікувати внутрішню логістику комплексу. Зокрема, трекінг щоденної активності генерал-майора окупаційних військ на Луганщині Яна Лещенка розкрив просторову конфігурацію кампусу та точний графік очних сесій у липні та вересні 2025 року і у квітні 2026 року, що дало змогу зіставити ці дати з прибуттям VIP-лекторів із найвищого керівництва Кремля.
Апаратний саботаж, девіації комбатантів і фронтовий дефіцит
Практичне впровадження комбатантів у цивільні органи управління спричинило масштабний внутрішньосистемний опір з боку традиційної бюрократії. Цивільні чиновники та регіональні апаратники сприймають нових призначенців як некваліфікованих висуванців, наділених завищеним політичним імунітетом. У відповідь місцеві адміністрації застосовують тактику прихованої апаратної ізоляції: випускників призначають керівниками формальних робочих груп, дорадчих рад або комісій із патріотичного виховання, водночас позбавляючи їх реального права підпису на документах, повʼязаних із розподілом бюджетних коштів чи муніципальної власності.
Процес інтеграції додатково ускладнюється девіантною поведінкою випускників, спричиненою посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), браком базових юридичних знань і проблемами з алкоголем. Найпоказовішим прикладом став випадок Героя Росії, кавалера трьох орденів Мужності, генерал-майора Олександра Шуваєва. У січні 2026 року його призначили заступником губернатора Іркутської області, а у квітні він розглядався як основний кандидат на посаду очільника Бєлгородської області. Однак призначення відклали майже на місяць, оскільки перед зустріччю з Володимиром Путіним генерал був нетверезий, а в його оточенні відзначали зловживання алкоголем. Попри це, 13 травня 2026 року Шуваєва призначили тимчасовим виконувачем обовʼязків губернатора, а 20 вересня обрали губернатором Бєлгородської області з результатом 65,97 % голосів. Це свідчить про готовність Кремля заплющувати очі на дисциплінарні ризики заради лояльних кадрів. Показові провали фіксувалися й під час передвиборчих дебатів 2026 року, коли окремі учасники програми виявлялися нездатними відповісти на елементарні запитання про бюджетний процес і компетенцію муніципальних органів.
Участь у бойових діях через фіктивне зарахування до тилових формувань, як-от підрозділ «БАРС-Каскад», перетворилася для багатьох регіональних чиновників старої генерації на інструмент корупційної амністії та ухилення від кримінальної відповідальності. Колишній очільник Пензенського району Сергій Козін, засуджений за хабарництво, використав короткочасне перебування на фронті, щоб уникнути реального позбавлення волі, зняти судимість і повернутися до публічного простору в статусі «ветерана-управлінця».
Бренд «Час героїв» також став інструментом розкрадання бюджетних коштів. В лютому 2026 року заарештували міністерку культури Башкортостану Аміну Шафікову, обвинувачену в розтраті та отриманні хабара в особливо великому розмірі; слідство повʼязує справу з розкраданням коштів, виділених на всеросійський конкурс патріотичної пісні «Час героїв».
З січня 2026 року програма зіткнулася з критичним кадровим обмеженням безпосередньо в зоні бойових дій. Гострий дефіцит молодших і старших офіцерів змусив командування окупаційних угруповань ЗС РФ, зокрема угруповання «Центр», повністю заборонити відправлення чинних військовослужбовців у відпустку для навчання в Солнєчногорську. Керівництво програми було змушене перевести більшість кандидатів із передової на трек «відкладеного навчання», відкривши їм доступ до лекцій лише після важкого поранення, демобілізації або списання за станом здоровʼя.
Водночас військовослужбовці, які намагалися самовільно залишити освітній комплекс, зазнавали тиску з боку командування аж до погроз негайного переведення до штурмових підрозділів угруповання «Північ» на Харківському напрямку.
Масштабування кремлівських кадрових практик через регіональні мережі та переймання експерименту країнами-сателітами
Окрім федерального рівня, Кремль розгорнув багаторівневу мережу регіональних аналогів у понад 80 суб’єктах РФ, фінансування яких покладено на регіональні бюджети. Серед них програма «Доблесть Хингана» в Єврейській автономній області, започаткована Марією Костюк, «Герої Кубані» в Краснодарському краї з бюджетом 30 млн рублів на рік, а також «Школа героїв» у Самарській області та «Герої Південного Уралу» в Челябінській області. Мета цих регіональних франшиз — замінити ветеранами до 20 % голів муніципальних районів до кінця 2026 року.
Практика інституціоналізації воєнного кадрового резерву викликала помітний інтерес у союзників і сателітів Москви, породивши феномен експорту моделі мілітаризованого авторитаризму. В Ірані програму вивчають через схожість із кадровими принципами Корпусу вартових ісламської революції (КВІР), вважаючи введення комбатантів до влади запорукою антизахідного курсу. Військові хунти країн Сахелю (Малі, Буркіна-Фасо, Нігер) спираються на російські матеріали для теоретичного обґрунтування ліквідації демократичних інституцій на користь постійного правління військових каст. Тимчасом у КНДР заходи ВШДУ РАНХіГС трактують як практичне підтвердження універсальності ідеології «сонгун» («армія понад усе»), а у Вʼєтнамі програму досліджують з утилітарною метою як технологію державного контролю над масою демобілізованих військових для нейтралізації соціальних протестів.
Стратегічні висновки та рекомендації щодо протидії
Інституціоналізація незворотності агресії через формування представництва учасників програми «Час героїв» у Державній думі РФ за підсумками виборів вересня 2026 року остаточно цементує мілітаристський курс російського парламенту. Сформована ветеранська група блокуватиме будь-які спроби перегляду воєнного курсу, скорочення військових бюджетів чи повернення до переговорів на основі міжнародного права.
Водночас програма виконує функцію превентивної нейтралізації ветеранського невдоволення та створення контрзаколотного барʼєра. Купуючи лояльність найавторитетніших польових офіцерів через надання мандатів, посад заступників губернаторів і корпоративних квот, Кремль позбавляє півторамільйонну масу комбатантів потенційного організаційного ядра.
У звʼязку з цим необхідне скоординоване розширення санкційних механізмів. Міжнародна спільнота, зокрема інституції ЄС, Міністерство фінансів США та правоохоронні органи, має синхронізувати санкційні списки щодо всіх депутатів Держдуми та посадовців – випускників «Часу героїв», запровадити блокувальні санкції проти ключових бенефіціарів і операторів програми (ТОВ «Коннект», ВШДУ РАНХіГС) та активізувати видачу міжнародних ордерів на арешт для блокування закордонних контактів нової російської воєнної номенклатури.
